Хто врятував оксану від ляхів​

особисті стосунки двох митців були дружніми, відомо, що т. шевченко був боярином на весіллі п. куліша, однак, як це теж відомо з історії нашої літератури, п. куліша лякали антицарські виступи кобзаря. громадянський подвиг п. куліша в тому, що він почав писати твори з історії україни українською мовою, видавав книги нашою мовою, заснував перший український правопис на фонетичній основі, був першим нашим, українським, професійним критиком, що високо оцінив творчість і т. шевченка, і марка вовчка, і г. квітки-основ'яненка. п. куліш був одним із перших, хто будив національну свідомість українців.

т. шевченко, який на собі звідав тягар кріпацтва та зневагу деяких російських панів щодо свого минулого, був більш непримиренний до суспільного ладу, закликав до боротьби з російським самодержавством. кобзар вважав, що лише рідним словом не відновити волю україни — і в цьому між ними різниця в поглядах. т. шевченко був захоплений романом п. куліша "чорна рада", декілька разів читав його і написав вдячного листа його авторові.

про те, що обидва митці були небезпечні для царату, свідчить і вирок миколи і п. кулішу в 1847 році за участь у кирило-мефодіївському братстві. як і шевченку, цар написав на кулішевій справі: "запретить писать і сослать на спужбу в вологду".

отже, т. шевченко і п. куліш — це борці за окреме існування україни від російської імперії, борці, які кожен своїм шляхом і своїми силами служили україні та її народові.

Захар беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. йому вже понад 90 років, і все своє. його риси: добрий ,волелюбний,відвертий , чесний;   працьовитий,   розсудливий ,мужній,   витриманий. ним керують у першу чергу громадські інтереси. почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у захара беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. усією силою своєї душі він любить сина, але коли тугар вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого максима і частина тухольців просить захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів.він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам. слід підкреслити і чесність старого захара в образі захара беркута втілені мудрість, мрії і прагнення народу.