ЛЮДИ ТЕСТ ЄВШАН-ЗІЛЛЯ ЧЕРЕЗ 15 МИНУТ ЗДАВАТЬ ДОБРЫЕ ЛЮДИ ЕСЛИ ОСТАЛИСЬ В ЭТОМ МИРЕ ТО ЛЮДИИИИ НА ВАС ПОСЛЕДНЯЯ

. Історична повість "Захар Беркут" (тема — боротьба українського народу проти монголо-татарських загарбників у XIII ст.; ідея — саме народ є рушійною силою історії).

II. Протистояння героїв повісті — представників двох таборів (мирні жителі карпатського села Тухля і Захар Беркут — монгольські загарбники і зрадник боярин Тугар Вовк):

1. Головний герой повісті Захар Беркут (найстарший, найдосвідченіший у Тухлі; значення прізвища — волелюбний, мудрий птах; має великий життєвий досвід; відчуває власну відповідальність за долю рідної землі; на його боці — правда, любов, Бог, громада, навіть природа).

2. Боярин Тугар Вовк (хижа, пихата людина, має намір володіти землями Тухольщини і поневолити її людей, заради цього йде на зраду; від нього відмовляється навіть рідна дочка; він загинув разом з монголами; заслуговує на презирство).

3. Монгольський воєначальник Бурунда (лютий, жорстокий загарбник; звірячий характер виявляється у ставленні не тільки до мирних жителів, але й до своїх вояків; розум, сила, хоробрість послуговують злу, руйнуванню, смерті).

ІІІ. Утвердження всеперемагаючої сили народу (сила любові до рідної землі, мудрість, народна єдність — ось що допомагає вистояти у найстрашніші часи випробувань і лихоліть).

Ось декілька народних приказок в українському стилі:
«Голий до голого не позиваеться.» (Тобто йдеться про солідарність між роботящими селянинами);
«Рідна земля і в жмені мила.» (Батьківщина – завжди залишається другою ненькою.);
«На світі все знайдеш, крім рідної матері.» (Ніхто і ніколи маму не замінить);
«Чия відвага, того й перевага! » (Заклик бути сильним духом);
«Свій дім не ворог: коли прийдеш, то й прийме.» (Немає нічого ріднішого, ніж своя хата);
«Син мій, а розум у нього свій.» (Має свою непохитну, власну думку);
«Від теплого слова і лід розмерзає.» (Заклик бути добрішими);
«Які мати та батько — таке й дитятко.» (Яблуко від яблуні…);
«Із своєї печі і дим не гіркий. На чужому полі не матимеш волі.» (Краще до останнього стояти на своєму, проявляючи волю, ніж мовчати у золотих кайданах);
«Багатій не відає — як бідний обідає.» (Здебільшого вважалось, що усі багаті люди - скупі);
«Доки багатий схудне, бідний з голоду опухне» (див. вище)