В этом произведении авторская позиция: * выражена в авторском повествовании передана одним из персонажей скрыта

Челядяхояо очтятчятичичя яырыоыиы

Відповідь:

як варіант ) :

У мене в дитинстві було багато дитячих книг: казки, оповідання, книжечки з дитячими віршиками і пісеньками. Але моєю першою книгою, яку я самостійно прочитала, була книга Всеволода Нестайка «Дивовижні  пригоди у Лісовій школі». Ця книга  запам᾽яталася  мені яскравими малюнками, а також тим, як легко, цікаво і з гумором описує автор шкільне життя лісових звірят. А життя це різноманітне, яскраве, насичене  неймовірними  пригодами. Книга В. Нестайка виховує в будь-якій дитині захоплення красою, почуття дружби, взаємодо засуджує зрадництво і, водночас, наштовхує на усвідомлення власних помилок.  

І до сьогодні ця книга  лежить у мене на книжковій полиці. Вона  назавжди залишиться у серці  приємним  спогадом про першу книгу у моєму житті.

Пояснення:

Автор: Павло Тичина.

Рік написання: 1914.

Збірка: “Соняшні кларнети”.

Тема: зображення краси природи, прихід весни.

Літературний рід: лірика.

Жанр: пейзажна лірика.

Вид лірики: пейзажна.

Провідний мотив гімн весні як символу любові, життя й натхнення.

Композиція: 4 строфи

Віршовий розмір: вірш написаний різними віршовими розмірам.

Художні засоби: епітети (золоті арфи, плач перламутровий), метафора (йде весна), пестливі слова, повтори, авторські неологізми (ніжнотонні, самодзвонними).    Поезія увійшла до збірки “Сонячні кларнети”. У сонячних яскравих символах поезії втілені мажорні надії молодого національного світу. У символічному образі дівчини – весни закладене оптимістичне почуття випробувань і тривог, що постануть перед нацією. Вони переплітаються з особистими очікуваннями ліричного героя. Поезія сприймається як багатогранне і святкове сприйняття особистої весни і весни нації, їхньої молодості, буяння сил.

    Вірш складається з чотирьох строф, які об’єднуються в одне ціле ритмом і римою, що знаходиться в середині їх (самодзвонними – ніжнотонними). 

    “Арфами, арфами – золотими, голосними” озивається в радісно настроєній душі поета навколишня природа й інтимне переживання, що сам поет навіть не може сказати, чи то смуток, чи то безмежне щастя володіє ним, бо бринить в серці й те, й інше.

    Друга строфа віщує благодатну зливу, тому хмари – думи заполонили небо. 

  У поезії Тичини застосовує вишукані тропи: метафоричні епітети (арфи – золоті, голосні, самодзвонні; весна – запашна, квітами-перлами закосичена; плач перламутровий), порівняння (блакить переповнила думами, наче море кораблями; поточки, як дзвіночки). Тропи зрощуються, переходять один в один.

    Вірш написаний не одним розміром, що підсилює його музикальність і мелодійність. Він сповнений не тільки звуковою гамою, а колористичною (блакить, вогневий бій, перламутровий плач, жайворон як золотий).