Чому, на вашу думку, гроші порівнюють із половою (в пісні «Щедрик, щедрик, щедрівочка»)? Що є головною цінністю в житті людини?

Відповідь:

Для того, щоб зрозуміти чому гроші  у пісні «Щедрик, щедрик, щедрівоч-ка» порівнюють із половою звренемося  до словника, щоб зрозуміти, а що ж таке «полова». Полова – це відходи, які отримують при обмолочуванні й очищуванні зерна хлібних злаків, льону та деяких інших культур, що ви-користовується переважно як корм для тварин. Досить часто в українських приказках і прислівʼях згадка про полову поєднується з вітром, наприклад «Обмова - полова: вітер її рознесе, але й очі засипле». Так і гроші, як вода або як вітер, чи полова, що розноситься цим вітром – зникають невідомо куди і коли. Але не слід за ними сумувати, тому що головною цінністю у житті будь-якої людини, є не гроші і багатство, а здорова, любляча, друж-ня  родина, здорові діти, кохана дружина чи чоловік, батьки.

Пояснення:

Іван Якович Франко - великий український письменник і поет, трудівник і борець. Він написав багато віршів і повістей. Одною з найкращих повістей була повість "Захар Беркут". У творі розповідається про те, як народ Руської землі захищав свою батьківщину від нападу монголо-татар і домігся це за до дності. Основна думка твору "Захар Беркут" - показати, що в єдності можна пережити всі нещастя на землі.Головним героєм повісті є Захар Беркут. Йому було за шістдесят років. Він мав сиве, довге волосся і довгу бороду. Захар був сміливим, рішучим і мудрим. У селі він лікував людей. Створивши у селі трудову громаду, люди вибрали Захара Беркута ватажком. У Беркута було троє синів. У важкий час, коли на село Тухля напали монголо-татари, Захар, незважаючи на те, що в полоні був син Максим, діяв рішуче. Заради рідної землі він жертвував життям рідного сина. Коли йому запропонували монголо-татари, що віддадуть Максима, якщо вони їх випустять, то на це Захар їм відповів: "Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!"Максим і Мирослава - сміливі, мужні патріоти. Максим був молодшим сином Захара Беркута. Мирослава була дочкою зрадника. Максим і Мирослава кохали одне одного. Своїм коханням вони жертвували задля рідної землі. Коли Максим був у полоні, він через Мирославу передавав розумні поради і цим дуже допоміг селу. Хоч і Мирослава була дочкою зрадника, але вона перейшла на сторону тухольців і допомагала своїми порадами. За наказом Мирослави збудували машини, які кидали каміння. Коли Мирослава прийшла у полон до Максима, то вона запропонувала Максимові "перцінь", на знак вільного проходу і свободи. Але Максим на це відповів: "Але ж монголо-татари дізнаються, що ти випустила мене, а тоді не пощадять тебе. О, ні, не хочу сього".Тугар Вовк - зрадник вітчизни. Він прагнув заволодіти селом Тухля, але тухольці не скоряються і вирішують його прогнати. Коли на село напали монголи, то Тугар перейшов на їхню сторону, думаючи, що після перемоги підкорить собі село. Він дуже любив свою доньку. Коли Бурунда хотів відтяти голову Максимові, то Тугар Вовк відрубав йому руку. Але життя боярина закінчилося від каменя, який впав від руки Захара Беркута.Бурунда - жорстокий ворог. Бурунда був полководцем монголо-татар. Він був самолюбивим, жорстоким і жадібним. Бурунда не щадив людей у своєму війську. Заради свого життя він кидав їх у воду, навіть вбивав.Але незважаючи ні на що, тухольці виграли в цьому жорстокому бою. Виграли тому, що були дружніми, були всі в єдності. Але найсміливішому чоловікові в селі Тухля Захару Беркуту, життя закінчилося словами: "Батьки і браття! Нинішня наша перемога - велике діло для нас. Чим ми перемогли? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми перемогли нашим громадянським людом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се!"Я згодна з основною думкою твору. Звичайно, якщо ми будемо в єдності, в дружбі, то нам нічого боятися.

Я придумала віршиком, получила ів:
Маруся козаків так визволяла,
Що від чоловіка прочухан дістала
"Гей, ти дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Патріотка бачу ти
Й вирішив тебе я відпустить"
Гей та дівка-бранка,
Маруся попівна БогуславкаТак ізраділа,
Що од тої радості аж оніміла.
І почала одїжджати
Із чужої їй землі,
До рідних батечка та мати (матері),
До знакомих у селі,
Й стали рідні зустрічати
Дівку-бранку, Марусю повіну Богуславку цілувати,
Плакати і обнімати!
там використані стародавні слова, щоб виглядало більле реалістичним продовженням до "Марусі Богуславки"