Сторичні віхи життя українського народу план 30

у тяжкий воєнний час хлопчик климко залишився сиротою. але він знайшов сили не лише влаштувати своє життя, а й іншим. як дорослий, узяв на себе відповідальність за вчительку та її маленьку доньку. заради їхнього порятунку від голоду він подолав сотні кілометрів пішки босим, постійно наражаючись на небезпеку добрі люди пропонували залишитися в них, але климко знав, що його чекають, на нього сподіваються. і виконав свій обов’язок до кінця повість навчає  добру, чуйності, людяності, вмінню долати життєві труднощі.

Рефрен: «було колись…»; • метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»; • епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море»; • порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»; • звертання: «ануже, хлоп’ята», «грай же, море», «добре, батьку, отамане»; • риторичні оклики: «а згадаймо! », «на байдаки! », «ходім погуляти! », «грай же, море! », «поїдемо в гості», «і вам! »; • риторичні запитання: «де-то буть роботі? » джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua