Написать твір на тему, , проблема особистості в сучасному світі, , за твіром ніни бічуй, , шпага славка беркути, , только не из интернета! ⚠️ 30 ⚠️

ответ:

объяснение:

як формується вдача і система моральних цінностей людини? які чинники впливають на характер та особистость людини? хто несе відповідальність за моральний вибір підлітка? відповідью на усі запитання буде - сем'я, батьки.

виявляється, і дорослі роблять інколи неприпустимі помилки. і це дуже боляче для дітей, які звикли бачити в них взірець для себе. а особливо коли ці дорослі — ваші рідні. і тоді втрачається ідеал, настає розчарування. що робити? як маленькій душі протистояти цій зневірі?

у повісті "шпага славка беркути", ніна бічуя дітям було соромно за дорослих. вони розчаровані. юлько та стефко навіть стали злими в ставленні до інших.

яких же помилок припустилися дорослі, рідні наших героїв-підлітків? наприклад:

1. тато юлька любить своє місто, захоплений його давньою історією, написав навіть книжку. але в ній використав без дозволу чужі матеріали, відкриття, їх за свої знахідки.

2. механік комарин недостатньо добре оглянув літак перед польотом, і з ним трапилася авіакатастрофа. загинув другий пілот, а батька славка довго не могли розшукати. комарин намагався знайти собі виправдання, уживав алкоголь.

3. батько стефка - не дбав про родину, пиячив, діти залишилися бездоглядні.

усі ці помилки дуже сильно повпливали на формування характерів підлітків.

усі знають,що кожна людина індивідуальна — та має свій тяжкий характер. у цій повісті описується саме найпоширеніші види. такі як гордість,заздрість,жорстокість,та інше. кожна людина по-своєму добра та погана. важливо друг до друга ставитися добре,та з повагою. про це і йдеться у цьому творі. кожна людина проблематична,та треба знайти підхід,до даного характеру,а потім людина сама вам відкриється. особливо на той час,коли ішла друга світова війна (час коли усе відбувається), у людей були дуже важкі часи,і характери мінялися. усі були похмурі,сумні. але зараз усе мирно та спокійно. яка би людина не була,тяжка за характером,або навпаки, треба знайти підхід,і усе. так ніна бічуя і написала свій твір,і тут,у творі може знайтися і ти

подробнее - на -

Багато  в нашій літературі було творів про тяжке життя жінок. але, на мою думку, шедеврами української літератури є поеми т. шевченка «катерина» та «наймичка». «катерина» — драма життя селянської жінки, що й зараз хвилює душу, змушує по-іншому .дивитися на світ. ще в перших рядках застерігає т. шевченко: кохайтеся, чорнобриві,та не з москалями,бо москалі — чужі люди,роблять лихо з вами. але нічого не значить для катерини застереження ні батька, ні матері, ні пересуди сусідів. вона кохає «свого івана» щиро, віддано, «як знало серденько». заради цього кохання ладна катруся піти на все. бо за милого «любо й потужити». я , що така дівчина заслуговує щасливої долі — долі жити разом з милим, коханим, мати міцну сім’ю. але натомість стає вона покриткою, руйнуються всі її мрії, всі надії. мені здається, що це найстрашніше у житті. не милує катерину доля: народила вона сина-безбатченка, до цього ще й батьки відвертаються від неї: вміла мати брови дати,карі ,та не вміла на сім світіщастя-долі дати.іде катерина  з рідної домівки, у широкий, незнаний світ шукати батька свого сина, йде, бо все ще вірить у кохання. вражають мене своєю ліричністю та драматичністю рядки про те, як збирається вона у далеку путь. здається, що ніби стають перед очима живі картини: не прощають батьки доньку, рветься на шматки серце. болісно на це дивитися. як хочеться цій змученій жінці, якій треба захищати крихітку-дитину! ось вона бере з-під батьківської вишні землю на згадку про домівку, щоб у чужому краї поклали чужі люди на її могилу: а своєї ся крихоткаладо мною ляже            та про долю, моє горечужим людям скаже. так, цій дитині призначена нелегка доля — доля жити серед чужих людей, доля чути завжди страшне слово «байстря». стискає серце від жалю, і здається, що й сам шевченко плаче разом зі своєю катериною, тому й називає її «серце моє». вражає кривда, що її бачить героїня на кожному кроці: і люди знущаються, москалі сміються з неї. але ще є надія у серці катерини. зігріває вона її зламану, знівечену душу, хоч з кожним кроком, з кожною нічкою, що їй довелося провести під тином, та ще й з немовлям на руках, тане ця надія, надія знайти коханого, віддати йому сина. адже діти ні в чому не винні…на кого собаки на улиці лають? хто голий, голодний під тином сидить? хто лобуря водить? чорняві байстрята.отака доля чекає  безбатченків; тому й хоче катерина позбавити свого сина такої долі. скільки розпачу вкладає автор у вуста героїні, скільки сліз та суму, скільки невимовної туги!   якщо для москаля кохання — це іграшка, забава, то для катерини — це дуже серйозно. і дитина — плід кохання, що зв’язує назавжди закохані серця. не змогла винести вірна катруся зради, тому що зраджено не тільки кохання, її, зраджено й сина, дитину, що не повинна відповідати за гріхи батьків. останні слова її, звернені до сина, його вона поклала просто на шляху, були: «оставайся шукать батька, а я вже шукала».взяла її тіло холодна вода, не залишивши навіть сліду. тільки бідне байстря, що, ні родини, ні хатини, навіть батько ніколи не впізнає, а як впізнає, то відцурається. буде ця дитина жебракувати, будуть з неї знущатися, бо безбатченку не всміхнеться доля, незважаючи на чорні брови. я , що в образі катерини уособлена трагічна доля жінок україни, зневажених, розбитих злиднями та несправедливістю. як болісно мати дитину від коханого, якої він зрікається, цурається! і мені здається, що іншого виходу для цієї жінки не було — сам т. шевченко пише: чорнобрива катеринанайшла, що шукала,дунув вітер понад ставом —   сліду не стало. і   все ж таки хочеться вірити, що її сину всміхнулася доля, щаслива доля!

відповідь:

климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті григора тютюнника. образ климка втілює  ідеал людини. у маленькій сирітській душі климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. зовнішність климка: «климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій кириловій діжурці. тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» риси характеру климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. прагнення климка   а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби значення образу климка а) залишився сиротою, так само як і автор твору; б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби; в) риси характеру.джерело

детальніше - на -

пояснення: