Що мене найбільше вразило в оповіданні лось

тим що хлопчики було доброзичливі.

В.сосюра гнівно засуджує тих, хто "руками власними" собі творив тюрму, продавай свій талант, зраджуючи україну.заклик автора до патріотизму і активної громадьської позиції.поет в. сосюра уявив свою україну як сад. сад, який віками , нищили й вороги-заброди, і «брати»-сусіди. дійшло до того, що українці самі забули, хто вони, забули волелюбні козацькі традиції, стали покірно служити своїм гнобителям. але настали нові часи, прийшла воля, і сад почав відроджуватися, цвісти, «навіть хмиз угору дерся». сили народні — невичерпні, український народ обов'язково відродиться, як фенікс із попелу, розквітне, як сад навесні, — така головна думка поезії . ось

познайомитися було з ним легко я зайшов до його хати, а він зустрів мене відразу спокійно, без етикету, як свого зви­чайного знайомого ледве чи не з першого разу частував мене чаєм, що в галичині було незвичайним у нас частували тіль­ки людей близьких, давно знайомих

у розмові він не намагався навертати мене до своїх погля­дів і взагалі не накидав ніколи своїх переконань іншому, не любив проголошувати в приватних розмовах свої ідеї, а на­тякав на них принагідно; якщо агітував, то хіба книжками франко був дуже працьовитим: читав книжки, робив нотат­ки цілими днями, писав прозові та поетичні твори й наукові статті навіть при гостях іван якович не покидав своєї праці й, розмовляючи з ними, безупинно працював от цим і можна по­яснити велику кількість написаних ним творів і широкі його знання з усіх українських письменників франко найбільш плодовитий своєю пильністю він набував знання найважливі­ших чужих мов, читав майже всіх авторів в оригіналах і ви­вчав мови самотужки зі словником і граматиками пам’ять мав унікальну і завдяки їй, як і превеликій працьовитості, на­був надзвичайно широких знань своїми знаннями іван яко­вич не хвалився ніколи, а вони показувалися принагідно