1. Що у родині головної героїні передавалося із покоління в покоління? 2. Чому Сніжана довго перебирала женихами? 3. Хто такий Ростик? 4. Чому Сашко змушений працювати? 5. Як Софійка з’ясувала, що шафа — чарівна? 6. Розкажіть, як живе родина Вадима. 7. Що приніс Валентин головній героїні, коли прийшов до них у гості? 8. Пішовши до Вадима у гості, щоб дізнатися щось нове про їхній рід, головна героїня застала вдома лише… 9. Що залишилося в руках дівчинки після цієї зустрічі? 10. Що вам відомо про Гордія Кулаківського? Який злочин він вчинив? 11. У якому містечку відбуваються події твору? 12. Хто із героїв твору у минулому втратив звання «дворянського предводителя»?

Жанр: ліро-епічна поема. тема:   зображення морського походу запорозьких козаків під проводом івана підкови проти турецьких завойовників. ідея:   уславлення мужності та героїзму запорожців та івана підкови. головна думка: мужністю та героїзмом здобувається у боротьбі незалежність. художні засоби. епітети:   високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси. порівняння:   високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в синопу, а у царгород,  хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба; персоніфікація:   ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє. метафора:   внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє. анафора:   "було ", "високії ті ". гіпербола:   «чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє», «висипали запорожці — лиман човни вкрили», «кругом хвилі, як ті гори: ні землі, ні неба». сталі епітети:   «біле тіло», «синє море», «високі могили». контрасти:   «було колись — запорожці вміли пановати». «минулося — осталися могили на полі».  звертання:   «ануте, хлоп'ята», «отамани, панове молодці …», «добре, батьку, отамане»;   риторичне звертання:   «грай же, море». оклики:   «ануте, хлоп'ята, на байдаки! », «море грає – ходім погуляти! », «… поїдем у гості! », «добре, батьку отамане! », «і вам! » риторичні оклики:   «грай же, море! », «нехай ворог гине! ». паралелізм:   «чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє». «висипали запорожці – лиман човни вкрили».