Можливо, я колись прощу, Але забути це не вдасться;Біда забрала в мене щастяРадіти теплому дощу.Можливо, я колись втомлюсь, Але забути – не забуду:Бездомний пес по місту блудить, І я , як всі, його боюсь.І двір наш зовсім опустів.Дітей із Києва вивозять.У матерів – болючі сльози, І їм не треба втішних слів.Можливо, я колись навчусьМіняти гнів на тиху милість.А нин : ваша гнилість, Зійдіть з дороги, бо зірвусь!Не можу більше біль таїть, Не тішусь ранньою весною.Мій світ, як хмара над Десною:Як зупинилась, так стоїть.Посеред мирних, добрих днівТака печаль! Така пекучість!Не «жить», не «буть», а «брати участь» –Хтось зручно вигадать зумів.І замість правди напівправда, Вриває ниточку добра.І воду п’ємо із Дніпра, Яку ніхто вже пить не радить.І бджоли з вуликів летятьНа цвіт чорнобильського саду.​