«Стокгольмська поліція розшукує дев'ятирічного Буссе ВільгельмаУльсона, що вчора о шостій годині вечора зник зі свого дому. У Буссе Вільгельма Ульсона білявий чуб, блакитні очі, а того вечора на ньому були короткі брунатні штани, сіра вовняна сорочка і червона шапочка». «Я був годованцем у тітки Едлі й дядька Сікстена. Опинився в них, ще коли мені було всього рік. А до того жив у сирітському притулку. …Їм здавалося, що через мене в їхньому помешканні стало надто гамірно: я, мовляв, приношу надто багато бруду з парку Тегнера, коли граюся там, розкидаю скрізь по кімнаті свій одяг, надто голосно розмовляю і надто голосно сміюся». «Я здебільшого сидів у Бенка». «…той, кого так довго шукає …король!» Країни Далекої. «Дух нахилився, взяв в обійми, навколо засвистіло й загуло, і ми полинули в простори». Міо у Країні Далекій «І це був мій тато-король. Я впізнав його, як тільки побачив. Я знав, що це мій тато. Він простяг руки, і я кинувся йому в обійми». «Я вже давно живу в Країні Далекій. Дні мої всі як один веселі й радісні. І кожного вечора тато-король приходить до моєї кімнати, ми будуємо разом моделі літаків і розмовляємо». «Я росту, і мені тут добре». «Я дуже люблю свого тата-короля, і він мене також дуже любить». «Коли я мешкав на Упландській вулиці, моїми друзями були не тільки Бенко й тітка Лундін. Я мав іще одного друга, про якого забув розповісти. То був старий броварський кінь, що звався Калле-Джигун». «…в мене є Міраміс із золотою гривою». «Був собі королевич, і одного разу він сів на коня і поїхав у мандри місячної ночі...» «Хотів поїхати туди(де була Країна Чужинецька) і стати на герць із лицарем Като, хоч страшенно боявся його». Міо у Країні Чужинецькій «Адже це моя доля. Може, я й не повернуся з цієї мандрівки, та однаково такого страху, як перше, в мене вже не було». «…лицар із Країни Далекої». «Я ще дужче , що приїхав сюди. Я тужив за своїм татом-королем». «…лицар, але добрий лицар, не такий, як Като. А лицар повинен бути мужній і не плакати». «Добрий лицар повинен казати правду. А як казати правду, то я плакав». «Мій меч, здатний розітнути камінь!» «Я був лицар на бойовій стежці й чимдуж біг до покою лицаря Като». «Я був безстрашним лицарем з мечем у руці». «вибив меча з його руки»