Аналіз твору "сміливий чоловік " володимир самійленко )) 30

Рідна мова спитай себе, дитино, хто ти є, і в серці обізветься рідна мова; і в голосі яснім ім’я твоє просяє, наче зірка світанкова. з родинного гнізда, немов пташа, ти полетиш, де світу далечизна, та в рідній мові буде вся душа і вся твоя дорога, вся вітчизна. у просторах, яким немає меж, не згубишся, як на вітрах полова. моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова. д. павличко слово а вкраїни мова — мов те сонце дзвінкотюче, мов те золото блискуче, вся і давність, і обнова — українська мова. розцвітай же, слово, і в родині, і у школі, й на заводі, і у полі пречудесно, пречудово розцвітай же, слово! хай ізнов калина червоніє, достигає, всьому світу заявляє: я — країна україна — на горі калина! п. тичина /на вибір/

мотря  — розумна, вродлива і чепурна жінка. фізично здорова, вона любила працю. «діло ніби горіло в мотриних руках», — каже автор.  тривалий час вона змовчувала свекрусі, виявляючи свою чемність. і лише тоді, як відчула себе не господинею, а наймичкою в кайдашів, її терпець увірвався. захищаючи свою людську гідність, щоб «не з'їла свекруха, люта змія, вік молоденький», мотря дедалі більше втрачає почуття міри.  вона стає сварливою і жорстокою людиною, яка в сімейних суперечках не зупиняється ні перед чим. після того як мотря вибила око свекрусі, селяни почали кепкувати з мотрі як із лютої жінки. коли обирали карпа десяцьким, дехто в жарт радив обрати мотрю, а інші відповідали: «не можна, вона повибиває всім бабам очі».