Пояснити вислів "з багна підійма бідняка, із сміття підносить злидаря"​ шолом алейхем тев'е молочар

Дещо запізнілим відлунням стала, зокрема, розширена інформація про конференцію в міській газеті "гомін волі" від 11 січня 2005 р. заступника директора стрийського краєзнавчого музею "верховина" зеновії ханас під заголовком "автором слів стрілецького гімну є григорій трух з гірного". мене заінтригували такі рядки з публікації: "науковий працівник музею романа савчин виступила з дослідженням "стрілецьке мистецтво і стрийщина". найцікавішим моментом роботи стала розповідь про історію пісні "ой у лузі червона калина". мало кому відомо, що автором слів стрілецького гімну є січовий стрілець григорій трух, родом з гірного (село поблизу стрия на шляху до сколього. – р.п.)". 

Образ михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька себастіяна тощо. михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда дем’яна, любимої ним бабусі, михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою.він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята. михайлик — талановитий хлопець. ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. спочатку михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. а потім і сам захотів написати п’єсу. гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика. у михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. стельмахів михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила.