Твір на тему сім'я - моя фортеця за творами ( тореадори з васюківки, митькозавр із васюківки, таємне товариство боягузів)

мій дім-це моя фортеця. це використовують в багатьох прислів'ях, піснях, віршах, картинах. коли ти не бажаєш жити за правилами сім'ї. але, ставши дорослим, ти розумієш, що ці правила тобі потрібні. це правила твоєї домівки, твоєї родини. у кожній сім'ї мають місце існування ті чи інші правила, свої традиції. ти дорослішаєш,   біля своїх батьків, брата, сестри, з їхньою поміччю ти отримуєш нове бачення про світ, по-новому сприймаєш все, що відбувається. бачиш першу мамину усмішку, яка приносить тобі щастя. у сім'ї, ти, любиш і ненавидиш і так постійно. коли стаєш підлітком починаєш не любити, старшого брата або сестру. минає півроку, і все знову по-старому. ти знову їх любиш і скрізь і завжди з ними. потім через пару років ти йдеш зі свого будинку там де ти виріс. і, здається, ти радий цьому. але проходить рік, два і все ж тебе знову, як магнітом тягне в той   будинок, до батьків. де ти жив до цього і де ти виріс, але змінити вже нічого не можливо. таксамо і в клима він дуже хотів побачити батьків, які були в єгипті. він за ним сумував так як ми сумуємо за своїми близькими. але з однієї сторони він був сердитий на них.

Сава:   він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.  але він - то вже інша галузь. росте й горнеться кудись.. та не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити!   тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а григорій усе приносив йому пачку з гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. в тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на великдень, на храм і на новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. а вже найліпша була для нього рахіра..   михайло:   і не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою.  такий був михайло! просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.  сава про нього так казав: "михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. але серце було у нього м'яке, як ті ".

Письменник розкриває поетичність і ліризм її душі, яка так щиро й довірливо розкрилася в коханні до василя. зовнішня і духовна краса марусі ідеалізовані письменником) маруся слухняна, покірна, працьовита і релігійна, поважає своїх батьків, старанно працює. не ходила наумова донька гуляти з дівчатами ні на вулицю, ні на вечорниці й іншим не радила цього робити. у характері героїні втілюється ідеал скромності. їх внутрішній світ сповнений великих почуттів, душевної краси. дівчина прагне щастя. сільська дівчина маруся «викручується» перед матір’ю, соромливо приховуючи перші побачення з коханим, «як ясочка» милується своїм василечком, червоніє, «як калина», тріпочеться, «як тая рибонька», коли б їй крила, «полетіла на край світу». слухняна і покірна, маруся зважилась благати батька зглянутись на неї, не губити її щастя і видати заміж за василя. вона вибухає незборимою силою кохання: «таточку, голубчику, соколику, лебединку! матінко моя ріднесенька! утінко моя, перепілочко, голубочко! не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! не розлучайте мене з моїм василечком». але майнова нерівність насамперед стала непереборною перешкодою до її одруження. сумне життя настало для марусі без василя, який пішов на заробітки, щоб звільнитися від солдатчини. вона журиться, ночей не досипає, уболіває за долю свого коханого. маруся ніжно і палко закохана, протее знаходить в собі силу волі, щоб не зустрічатись з василем до сватання без відома батьків. прощаючись із василем, який їхав на заробітки, маруся пророчить собі смерть: «василю! на кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! поминай мене, не удавайся в тугу… прощай на віки вічні там побачимось! » героїня стала безвільною, занепала духом, втратила працездатність, нудьгує. одного разу вона пішла у бір по гриби, змокла під холодним дощем, застудилась і незабаром померла. в останні хвилини, перед смертю, маруся не скражиться на свою долю і не шкодує за втраченим життям, а батькам радить не вболівати, щоб не розгнівати бога. выбери что то из этого