Що важливіше наполегливість чи скромнвсть

Справжній поет - суцільний оголений нерв. таким тонким відчуттям слова, всеосяжним почуттям болю був наділений і поет л. кисельов. його вразили слова пісні, які він поставив епіграфом до свого вірша «земля така »: а я тому журавлю києм ноги переб'ю, переб'ю. відштовхуючись від цих слів, автор розвиває тему невимовного болю, яка тривожить його душу ліричного героя - маленького хлопчика, який шкодує птицю: пригорну його до себе й руками закрию: ой дядечку, не треба, не бийте журавля! леонід кисельов не зводить побачене до епізоду життя, а узагальнює до світового рівня, вводячи метафору: не винести того болю, не виплакати жалю. що станеться з тобою, мій світ, мій журавель! метафора «журавель - весь світ» підкріплюється наступною: «намисто з багряних плям», що асоціюється з кінцем світу: «в останню мить побачиш намисто з багряних плям, і буде така гаряча, чорна така земля». «руда земля», про яку автор говорить на початку вірша, змінюється на «чорну землю», яка може бути винищена до залишку людьми. і не стільки екологічного діапазону звучання поет досягає, скільки світового застереження війни, знищення всього живого символом руйнування - броненосцем: броненосці рекочут, ріжуть чумацький шлях, і плаче хлопчик: не бийте журавля!

нещодавно на уроці української літератури ми прочитали оповідання григора тютюнника «дивак». мені одразу здалося, що з’явився у мене новий друг — щирий, добрий.

запам’ятались олесеві очі: «чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ». так, хлопчик допитливий, цікавиться всіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи. «йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах». олесь сприймає природу як живу істоту; зрозумівши, що сосна помирає, він хоче їй — хоч би нагребти сніжку на її оголене коріння. жаль йому і льоду, який ламають хлопці, і пліточки, яка опинилася в зубах у щуки. хлопчина має творчу, живу уяву, яка є йому жити цікаво, змістовно, бачити красу навколо себе.

 

олесь добрий, і навіть я б сказала, мудрий. він не забіяка (не дав же здачі федькові але, разом з тим, олесь — рішучий хлопець. він уміє обстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти і дозволити виконувати інше завдання. не сприймає він і дідову жорстоку науку: «тут, на землі, не бити не можна».

я думаю, що такі, як олесь, стають справжніми людьми, небайдужими, чутливими до навколишнього світу. і без таких «диваків» світ став би жорстоким і холодним.