Судження про необхідність збереження здоров'я, заняття спортом ​

Що краще – солодка брехня або гірка правда? у жінок і чоловіків різні розуміння правди чи брехні. не існує такої людини, яка хоч раз у своєму житті так не думала про те, що вибрати, правду і образити цим близької або ж збрехати йому. але як же потім впоратися з докорами сумління? це дуже важкий вибір, який часто приносить нещастя. однак є люди, для яких збрехати – це звична справа. таку особливість можна порівняти в деякому роді з хворобою. адже часто, навіть якщо немає на те ніякої необхідності, така людина обманює і отримує від цього задоволення. є ж люди, які, навпаки, ві перевагу тільки правду. вони ніколи не стануть на бік брехні і ніколи нікого не обдурять. а деякі діють відповідно до виниклої ситуації і можуть збрехати, якщо це не принесе ніякої шкоди. і таких людей більшість. якщо слідувати однієї думки американського письменника марка твена, яка заснована на філософської мудрості, то правду кажуть тільки дурні і діти, а це означає, що дорослі і мудрі постійно брешуть. кажучи про кохання, в якій питання правди і брехні дуже часто зустрічається, то люди нерідко переоцінюють свого супутника, його щирі наміри, малюють в уяві ідеал і їм доводиться потім дуже складно, коли цей вигаданий образ починає валитися. не даремно існує одне твердження, що брешуть в першу чергу тим людям, яких люблять. але правда завжди випливає назовні, і час тільки погіршує ситуацію. тому у багатьох вчинках краще сказати те, що сталося насправді, чим чекати, що все само собою вирішиться. з іншого боку, так звана брехня на спасіння іноді теж буває корисною. головне проаналізувати ситуацію і після прийняти правильне рішення. адже деякі люди просто не хочуть слухати правду, у них вже склалося про те чи іншому людині думку і інше для них не важливо. багато досліджень показують, що люди перш за все обирають правду якою б вона не була, оскільки ніхто не хоче бути обдуреним. але в той же час багато хто приймає брехню за чисту монету, при цьому навіть не здогадуючись про це. тому все залежить від самої людини і від того потрібна йому правда чи ні.

Михайлик – головний герой повісті м. стельмаха «гуси-лебеді летять». це дев’яти-десятирічний жвавий сільський хлопчик, змалку любить природу, із захопленням сприймає весь світ навколо. допитливий – часто розмовляв з дідусем про явища природи, спостерігав за рослинами; розумний, любив багато читати попри заборону мами, обожнював ходити до школи, вчитися, навіть у лютий мороз, навіть без чобіт. був щедрим, добросердечним, співчутливим, ів жебрачку з дитиною. любив і поважав своїх батьків, дідуся, бабусю.михайлик — ще маленький хлопчик, отже, сприймає життя безпосередньо і щиро. усе навколо для нього — справжнє диво, казка, як кожна дитина, він вміє насолоджуватися життям: нехай він і не має санчат, та ночовки можуть їх замінити, бо яка ж це радість взимку кататися на льодовій гірці; жменька доспілих чере­шень, норка борсука, випрошена в когось книжка дарують йому справжнє щастя. проблеми, що турбують михайлика, можуть зда­тися дрібними, та для нього вони надзвичайно важливі: де дістати книжку, як би так пройти до хати з вулиці босим, щоб не побачила мати, як пробратися до театру.михайлик ще надзвичайно ціле­спрямований: що тільки він не вигадує, щоб дістати нову книжку.

пророцтво діда виправдалося: з маленького сільського хлоп­чика виріс великий письменник, що не тільки добре пам’ятає свої  корені, а й  добре усвідомлює: за тем, ким він став, він має дякувати  односельцям  і родині, серед яких хлопець формувався як особис­тість.