Напиши твір-роздум за афоризмом і.франка "хто з злом не бореться, той людей не любить"

в наш час дуже багато зла! люди хочуть бути хитрими та користливими. заздрять один одному. з злом треба боротись - робити та створювати свiт кращим, хоча це дуже складно. адже зараз з дитинства батьки вчать дітей " давати здачі" грубить на непристойну прведінку. також вчать бути хитрими і щоб саме "моя" дитина була кращою. в школі діти не гідно поводяться з вчителями, і можуть казати різні слова. адже так егоістично виховують батьки з раннього віку. треба боротись з такою поведінкою і дітей і батьків. проводити різні тренінги, виховні години та інше. адже ставши дорослим, кожен з них стає дуже хитрим та байдужим до інших. на роботі, хоче "підставити" свох колег, щоб здаватись кращим. перед керівництвом ділитись чужими ідеями ( за свою). вести неяесний бізнес, обманювати й дурити інших та багато іншого. все залежить від кожного з нас. давайте будемо добрішими один до одного! і цим зробимо сві кращим!

Настала осінь, й небо затягнула хмарами,

Укрила ліс червоно-золотими барвами.

То свище, то затихне вітерець.

Якийсь художник візьме олівець,

Сяде десь посеред парку,

Візьме чистий аркуш у руки

Й почне шедевр малювати.

Поет в цей час все рими підбирає,

То закреслить щось, то знов напише.

Описує все те, що відчуває,

Коли на землю опадають листя вишні.

Там, за вікном, він бачить чудеса,

Поряд стоїть гаряча чашка чаю,

Останні у рядку слова: «Яка краса!»

Напише, й заново усе перечитає.

Для когось осінь радість принесе,

Комусь вона навіє сум.

По різному сприймаємо ми все.

Осінь – пора високих дум.

Объяснение:

Микола Кіндратович Вороний народився 7 грудня 1871р. у сім'ї ремісника на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область). Коли хлопцеві було півроку, родина переїхала до Харкова. Спочатку він навчався в Харківському, а потім у Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв'язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Перші вірші Вороний почав писати, ще навчаючись у Харківському реальному училищі. У 1893 р. він надрукував перший вірш "Не журись, дівчино".

У 1895 р. виїхав за кордон і навчався спочатку у Віденському, а потім Львівському університетах на філософському факультеті. У Львові зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування світогляду, літературно-естетичних поглядів молодого поета.

М. Вороний працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Т. Шевченка, режисером українського театру товариства "Руська бесіда", в редакції журналу "Життє і слово", де вів рубрику "Вісті з Росії". Допомагав І. Франкові у виданні газети "Громадський голос" і "Радикал", деякий час був неофіційним редактором журналу "Зоря". З 1897р. був актором театральних труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших. У 1901р. Вороний залишив сцену, служив в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. У "Літературно-науковому віснику" опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, "який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур".

У1910 р. Вороний оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Протягом 1911−1917 pp. видав збірки поезій "Ліричні поезії" (1911), "В сяйві мрій" (1913), "Євшан-зілля" (1917).

Після загибелі УНР (Української Народної Республіки) М. Вороний не сприйняв радянської дійсності та емігрував за кордон у 1920 р. Жив у Варшаві, де здружився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом.

У 1921 р. у Варшаві видав збірку "За Україну!", невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи. У 1926 р. Вороний повернувся в Україну, займався педагогічною і театрознавчою діяльністю.

Объяснение: