Творче завдання : хто є для мене духовним орієнтиром? ​

Відповідь:

Думаю, що не супер-пупер, але..

Тугаре, не можу сказати тобі ні «шановний», ні «славний», ні «великий» - про що ти, напевне, мріяв не один день свого нікчемного життя. Не можу  тобі цього сказати, бо  це була б неправда. Не хочу хочу бажати  тобі ні здоров’я, ні доброго дня, та й вітатися з тобою вік би не воліла. Але пишу тобі цього листа, щоб сказати ті слова, які ти не дозволив сказати Митькові Вояку, навіки закривши йому вуста.

Тугаре Вовку – ти зрадник. Ти зрадив свій народ, свою землю. Жадібність і пиха засліпила тобі  очі, знищила твою душу. Навіть сльози твоєї єдиної і любимої дочки Мирослави не змогли  розтопити ту кригу, яка скувала твоє серце в погоні за владою і багатством. Ти міг би бути славним воїном, захисником, господарем, але ти чомусь обрав інший шлях у житті.

Сподіваюся, що в останню мить ти це зрозумів і  хоч якось спробував спокутувати свою провину, врятувавши Максима Беркута від смерті.

Пояснення:

Увірші “дивувалась зима” люта зима дивується, чому почали танути сніги і скресати ріки". їй важко зрозуміти причини своєї слабкості, причини появи того леготу, що “теплом пронима”. зимі нестерпно бачити первоцвіт, проліски, “дрібні” квітки, які посміли “проклюнутись”, пробитись крізь снігову кору. зима дмухає на них морозом, жбурляє снігом. здавалося, що вже смерть обняла квіти: вони прив’яли, похилилися під жорстокими ударами, та минула буря. і вони знову ожили, піднялися. усі алегоричні образи прямо вказували на нездоланність молодих суспільних сил, які, незважаючи на опір, репресивність антинародної політичної системи, продовжували свою боротьбу за краще майбутнє українського народу.