Соціальна нерівність твору «енеїда» котляревського. приклад

Ребека — це справжній лицар, хоча й жіночої статі. Згадаємо, приміром, її слова, звернені до злодія Буагільбера: «Перед тобою стояв вибір: пролити кров невинної жінки або ризикнути своїми земними вигодами й надіями». Сама Ребека зробила правильний вибір: ми можемо припустити, що вона була закохана в Айвенго, але, шануючи його почуття до Ровени, відмовилася від будь-яких зазіхань. На захисті Ребеки були сила волі, гострий розум, а до того ж їй вже доводилося боротися із небезпекою. Дівчина розумі­ла, що насправді загрожувало їй та представникам її народу. Мож­ливо, саме тому вона обрала у житті шлях небезпечний, вирішив­ши присвятити себе служінню людям.

У передмові автор наголошує на тому, що сюжетна лінія Ребе­ка — Айвенго була введена їм навмисно. Головним своїм завданням він вважав довести читачеві, що справжня доброчесність не завжди винагороджується.

Кожен з нас повинен навчитися стримувати свої бажання й при­страст за життям доводить, що самозречення та пожертва своїми пристрастями заради обов’язку рідко бувають ви­нагороджені і що внутрішнє усвідомлення виконаних обов’язків дає людині істинну винагороду — душевний спокій, який ніхто не може ані відібрати, ані дати».

Объяснение: Будова думи має три частини.

Зачин («заплачка»): «Що на Чорному морі,… Бідних невольників».

Основна частина: «То вони тридцять літ у неволі пробувають,…Для лакомства нещасного».

Кінцівка («славославіє») : «Ой визволи, Боже, нас всіх, бідних невільників …Нас, бідних невільників!»

 Урочистість підсилюється прийомом ретардації (хаотичне повторен­ня частин тексту з метою уповільнення розповіді): «… дівка-бранка, Маруся, попівна-Богуславка», «Ви, біднії невільники…»

Кількість складів у рядку від 4 до 20 (нерівноскладовість)

Що / на / Чор/ но/ му / мо / рі

Що / на /  ка / ме / ні / бі/ лень/ ко/ му

Там/ сто/  я  / ла /тем/ ни/  ця / кам/ я / на / я

 Рядки групуються за завершеністю думки (тирадами)

Що на Чорному морі,

На камені біленькому,

Там стояла темниця кам'яная.

Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,

Бідних невільників.

То вони тридцять літ у неволі пробувають,

Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.

То до їх дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Приходжає,

Словами промовляє:

«Гей, козаки, Ви, біднії невольники!

Угадайте, що в нашій землі християнській за день  тепера?»

Рядки найчастіше по­єднані дієслівною римою, одразу римуються декілька рядків: пробувають – не видають, приходжає – промовляє, зачували – познавали – промовляли…  

Згадуються магічні числа: сімсот козаків, тридцять літ

Часті тавтологічні повтори: кляли-проклинали; потурчилась, побусурменилась

Як фольклорний твір має сталі епітети: темниця кам'яная, Божого світу, білим лицем, сирої землі, тяжкої неволі, яснії зорі, тихі води

Маруся Богуславка — цілком реальна особа, за усними переказами звільнила козаків з неволі

Належить до ліро-епосу (сюжет розкривається віршованою мовою)