Іть будь ласка скласти не велику гумореску на будь-яку тему

контрольну вчора ми писали,

а вчитель гав ловив в журналі -

тому ми швидко так списали.

а на наступний день,

під звук пташиних теревень,

оцінку і дознали.

тепер хоч в воду, хоч з моста

у мене двійка - не спроста!

я ж навіть списував і коми!

у кого? у сусіда толі!

- толян, сусіде, як це так?

мені тут двійка - не п'ятак!

- мій добрий друг, я теж списав

і маю не п'ятірку!

такого ж лебедя - цю двійку!

за це я дякую сказать повинен

цьому кирпатенькому тимі!

- тимко, тимко, як написав?

- так як і всі - усе скатав!

- на скільки?

- краще б не казати!

- у кого встиг?

- у гончаренко каті!

- катрусю, катя, катя, катя!

що сталось? - годі плакать!

- ой, не кажи мені нічого!

тепер з моста, тепер - у воду!

через це "два"! хоча би "три"!

а все у цьому винен ти!

- чому це я? знайшла на кого!

- а списувать знайшли же моду!

от я, дурна, у тебе і списала.

якби ж я знала, якби же

 

дзвінок тут швидко пролунав

наш клас із класу повтікав.

лиш я сиджу, рука сіпнулась - 

отут-то коло і замкнулось!

 

 

* , понесло, понесло. його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки? *

Твір складається з п’яти частин: «надбережжя», «крига на одрі», «крила», «ґрунт», «усміх», кожна з яких має свій зміст, закінчену думку, але в той же час пов’зані з перебуванням л. костенко у польщі, зокрема у порту міста щецін, та міркуваннями про смисл життя людини, її призначення на землі, любові до рідного краю. експозиція: опис портового надбережжя щеціна, змін, які відбуваються з приходом весни. зав’язка: розмірковування поетеси над призначенням крил у людини. кульмінація: хвилювання поетеси, які викликав корабель з рідної землі. розв’язка: гостювання героїні у польщі.

"до чого приводить лінь? " одного разу дівчині олівії треба було написати твір. у неї нічого не виходило. вона довго думала і клацала ручкою веселий ритм. це затянуло її на довго. і врешті вона сказала: -треба просто поїсти. як взагалі можна щось придумати на голодний шлунок? і пішла на кухню. повернувшись вона сіла і прочитала заголовок твору "до чого приводить лінь? " да звідки я знаю до олівія. -олівія іди сюди-почався голос з кімнати. олівія обернулась але нікого не побачила. -олівія, це я диван, іди сюди, відпочинь. і олівія прокинулась: -ура, це був сон! в кімнату зайшов її брат і спитав: -ну як там твій твір? -що! ? нііііііі! -закричала олівія і так олівія твір так і не написала. мораль така: не лініться, лінь до гарного не приводить!