Роздуми про добро і зло вірність і зраду в повісті місце для дракона

Ми часто чуємо, що творча людина – це не спосіб життя, а діагноз, і багато інших безпідставних припущень. так кажуть люди, які в силу своєї неосвіченості не змогли в собі розкрити той талант, який був подарований їм богом. творча натура відчуває цей світ злегка інакше, спостерігаючи за фарбами життя в більш яскравому варіанті. творчість – це якийсь дар, яким володіє людина, що просто зобов’язана розкриватися для навколишнього світу. вважається найбільшим злочином приховування своїх здібностей і відмова від того, що б показати себе світу. фантазія творчої людини являє собою цілий паралельний світ, в який доступ мають тільки обрані нею люди. будучи чимось неймовірним, вона дозволяє створювати чарівний творчий продукт, який прості «смертні» можуть споглядати в музеях, у продажу і в інших містах громадської доступності. чого тільки варті чудові казки великого андерсена! тільки людина, позбавлена почуттів, зможе залишитися байдужою до прекрасної русалоньки чи милої дюймовочки. цей автор вмів розглянути серед простих сірих перехожих чудові персонажі своїх творів. прочитавши якусь дуже цікаву книгу, ви замислювалися хоч б на мить про її автора? як і чим живе людина, в голові якої народжуються такі шедеври. іноді шалено хочеться хоча б день прожити життя людини, яка здатна на дива, походити по місцях, які відвідує ця особистість . хочеться випити саме той чай, який митець пив в момент, коли в голові «варилася каша», що незабаром перетворилася на нове життя. неможливо повною мірою оцінити різницю електронних варіантів книг та іншої творчості в порівнянні з тим, коли до них можна доторкнутися. іноді, коли тримаєш в руках якусь хорошу книгу, здається, що відчуваєш її серцебиття. ось закриваються очі, і ти потрапляєш у світ автора, в його емоції, в його страхи і переживання. в цей же час, відкривши електронну книгу, ми споглядаємо бездушні букви, які холодно дивляться з моніторів в стомлені очі читачів. окремо слід відзначити талант фотографів, які наче електровоз, рухаються вперед по рейках життя. ці люди вміють не тільки часом і відображати кращі моменти життя, але і вибирати при цьому найкраще висвітлення, ракурс, місце і спосіб. тільки воістину талановита людина з глибоким світоглядом зможе передати всю філософію цегляних стін і болючість переповнених сміттєвих баків. при всій безглуздості експозиції, часом неможливо відірвати погляд від таких фотографій. багата фантазія хороших фотографів відкриває нам суть того, чого часом ми навіть не помічаємо. я вважаю, що основною ідеєю фантазування, яке надзвичайно важливе у житті творчих особистостей, є відхід від дійсності в майбутнє, який відбувається для прогнозування. часом людина настільки абстрагується, що не може вже розрізнити грань між реальністю і фантазією. благополучний результат криється у використанні фантазії, негативний же закінчується тим, що фантазія полонить і забирає людину в світ мрій. практично вся людська духовна культура являє собою продукт уяви. саме цей продукт забирає людину за межі її сьогочасної життя, відкриваючи майбутнє і закриваючи минуле. без постійного розвитку уяви людина разом зі своїми амбіціями гасне і перетворюється на згасле вугілля, яке відлетіло від багаття далеко вбік.

Український письменник андрій чайковський народився у 1857 році в м. самборі львівської губернії в родині дрібного чиновника. він рано залишився сиротою, але незважаючи на те, він прагнув до знань та змалку цікавився рідною історією та культурою україни. у гімназії а. чайковський очолив молодіжний гурток, та й під час навчання у львівському університеті він не загубив свого інтересу до життя українського народу. закінчивши університет, письменник пішов працювати адвокатом, а разом з цим займався просвітницькою діяльністю. під час національно-визвольної боротьби українського народу чайковський входив до складу уряду західноукраїнської народної республіки. з 1919 року письменник жив та творив у коломиї, а помер він у 1938 році від тяжкої хвороби. а. чайковський – видатний український прозаїк. під час своєї творчої діяльності він написав багато романів, повістей та гуморесок, вагома частина яких була на історичну тематику. найвідоміші з його творів – “олюнька”, “сагайдачний”, “козацька помста”, “сонце заходить”, і звичайно ж, “за сестрою” – були надруковані не тільки в україні, але й у австрії, чехії, сша, польщі і канаді. чим же мені особисто сподобався і запам’ятався головний герой повісті а. чайковського «за сестрою» павлусь? коли я читав цю повість, мені здавалося, що переді мною постає не звичайний хлопчик, а богатирський герой з раніше читаних мною українських дум. незважаючи на те, що павлусю було лише п’ятнадцять років, в повісті він так часто потрапляв, а потім вибирався з таких ситуацій, з яких, здавалося б, звичайному хлопчику було вибратися не під силу. зрозуміло, що а. чайковський у своєму творі значно перебільшує павлусеві можливості, але цим збільшенням він намагався довести своїм читачам, що саме такий герой, в якому втілені кращі риси українського народу, і є окрасою історії україни. читаючі твір, так захоплюєшся вчинками павлуся, що вже через деякий час перестаєш помічати перебільшення, а образ цього хлопця викликає особливу симпатію, хочеться наслідувати риси цього хлопця та бути на нього схожим. читаю, як павлусь вирушає в небезпечні далекі мандри на пошуки сестри, яку він щиро любив, і дивуюсь його сміливості та самовідданості. ні повна невідомість у майбутньому, ні лихі часи, не зупиняють молодого героя, бо його надихають така ж сміливість і рішучість старших співвітчизників павлуся – запорізьких козаків. насамперед, хлопець намагається довести собі, що він гідний їх, гідний їхніх подвигів, які вони здійснювалися під час захисту рідної землі від монголо-татарських набігів. а. чайковський не ідеалізує свого героя, але наділяє його такими рисами характеру, за які його не можна не полюбити. ці риси – найкращі риси української молоді, втілені в образі одного героя. щодо мене особисто, то я перш за все схиляюсь перед патріотизмом павлуся та його присягою на вірність рідному народові і рідному краєві, яка звучить не на словах, а у внутрішніх монологах персонажу. до того ж, мені дуже імпонує щирість та м’якість душі хлопця, теплота та ніжність його почуттів до сестри. навіть те, що павлусь наче б то поступається своєю совістю і вдається до хитрощів та обману татарського воїна, який бажав повернути його до двору сулеймана, з легкістю можна виправдати. цей обман викликаний прагненням хлопця будь-що вижити для того, щоб здійснити головну у своєму житті мрію – знайти сестру ганнусю и визволити її з неволі. цій благородній, на перший погляд нездійсненій меті, були підпорядковані усі вчинки павлуся і вся його поведінка, доки не відбулася довгоочікувана зустріч з сестрою. для мене павлусь назавжди залишиться відважним лицарем і героєм, він надовго мені запам’ятається, бо схвилював мене щирою любов’ю до рідної землі і до своїх близьких, своєю самовідданістю до глибокою душевною чистотою.