1. 3-поміж «київських неокласиків», яких не визнавала радянська влада і які булирепресовані, залишився живима. микола зеров; б. юрій клен; в. михайло драй-хмара; г. павло филипович.2. збірка, в якій п.тичина дав своєрідну українську версію символізму, називаєтьсяа. «вітер з україни»; б. «сонячні кларнети»в. «протуберанці сонцяг. «замість сонетів і октав»3. «феномен тичини - феномен доби» - ці слова належатьа. м.рильськомуб. є.маланюкуb. b.crycyг. о.довженку. голуби в небі, сміх коханої, вітер, простір - це складові щастя ліричного героя творуа. «київ - традиція» миколи зероваб. « молюсь і ві» максима рильськогов. «вчись у природи творчого спокою» євгена плужникаг. «солодкий світ» максима рильського​

  «свічечка букви ї»   тема: звернення до дитини — майбутнього країни, яка повинна плекати і оберігати свічечку букви «і» і серпик букви «є».   ідея: увіковічення рідної мови і бережливе ставлення до неї. основна думка: доки є мова, доти існує нація. нації вмирають не від інфаркту. спочатку їм відбирає мову .   жанр: громадянська лірика. римування: білий вірш. художні особливості твору. - пестливі слова: свічечка, серпик, пальчики, ниточка, долоньки. - епітети:   «місячний серпик», «мова солов’їна». - метафора:   «місячний серпик зрізаний з неба». - повтори: дитино.                                 «музика, що пішла»   тема: відтворення призначення музики в житті людини, зображення її подорожі у «звабній ночі». ідея: возвеличення єдності людини і музики.   основна думка: звучання музики залежить від інструмента та натхнення її виконавця.   віршований розмір: ямб.   римування: перехресне.   художні особливості поезії. метафори: «вона (музика) плелася в коси», «скрипка відвернулась пріч, сивина спадає з пліч», «вітер завиває». епітети: «музика боса»; «непевна звабна ніч», «розхристані сліди». повтори:   « таку непевну, звабну ніч». риторичні запитання:   «чом, скрипко, відвернулась пріч? », «як музику пустила босув таку непевну, звабну ніч? »                                     з янголом на плечі тема:   зображення ліричного  героя, якого ангел на плечі намагається уберегти від зла, жорстокості, лиха. ідея:   возвеличення янгола, який є оберегом кожної людини. основна думка:   янгол-охоронець — це те, що повинен мати автор поезії, будь-яка людина. жанр:   філософська лірика, старосвітська . віршований розмір: хорей. художні засоби поезії. порівняння:   «йде лелійно, як дитя». епітети:   «вуста гарячі», «вітер вировий», «янгол ледь живий», «сірий маятник життя», «ірод моровий». метафори:   «виє ірод», «вітер віє», «маятник бухка», «не дихає свіча», «вуста дрижать». повтори:   «йде і йде», «при господній при свічі», «із янголом на плечі».

«життя прожити — не поле перейти», — каже народна мудрість. чому? бо «життя є страждання», якщо вірити гаутамі. здавна люди помітили, що не існує тих, хто був би щасливим в усьому. хто має багатство, той не має душевного спокою, і навпаки. а що краще? важко сказати.немає людини, життя якої складається абсолютно щасливо. чому? бо в житті завжди є труднощі. через них має пройти кожен. якщо ж людина ніколи не зазнавала ніяких проблем, вона перестає бути людиною. йдучи життєвим шляхом, ми весь час вчимося. це навчання неможливо пройти теоретично, його пізнають лише на власній практиці. життя здається складним, через те що ми не бажаємо сприймати його таким, яким воно є. людина часто буває незадоволена своїм життям, заздрячи іншим, адже завжди є хтось красивіший, багатший, успішніший, щасливіший за неї. але це тільки на перший погляд, тому що абсолютно у кожного є свої негаразди, свої «скелети у шафі». якщо замислитися глибше, то розумієш, що так само завжди є хтось набагато нещасніший за тебе, і твої проблеми порівняно з його горем — дрібниці. тому треба радіти просто тому, що ти живеш, насолоджуватися кожним прожитим днем, адже час спливає дуже швидко. люди завжди прагнуть прожити свій вік так, як вони мріють. мрії — це чудово, але десь існує межа, за якою мрій бути не може. адже людина має мріяти про те. чого вона може колись досягти. інакше мрії розбиваються, а на серці залишається тільки біль. люди часто обирають у житті легші шляхи. але чи завжди вони є кращими? навряд чи. коли ховаєшся від труднощів, уникаєш справжнього, повноцінного життя. чому? бо якщо воно повне — то і радістю, і горем.життя може здаватися страшним, жорстоким, якщо не розуміти його. то що ж робити? завжди боятися чи приймати його таким, яким воно було; є і буде? мабуть, друге. але ще є третє. це — смерть. та не будемо розмовляти на цю тему. людське життя важке не лише через фізичну працю, а й через працю душевну. без останньої людина перестає бути людиною. багато хто в гонитві за матеріальними благами забуває, що найважливіше в житті — душевний спокій. а його має тільки той, хто присвятив себе іншим людям. гаутама був правий, коли сказав: «життя є страждання». щоб позбутися цього страждання, кожен має шукати свій шлях. але слід пам'ятати, що шлях у людини тільки один. якщо вона втратить його — втратить і себе.