Чому навчають гуморески павла глазового

Трагедія закоханого серця у збірці і. франка «зів'яле листя» шкільні твори 1896 року вийшла третя франкова поетична збірка — лірична драма «зів'яле листя». вона розподіляється на три цикли — «жмутки».  усі вірші трьох «жмутків» об'єднуються однією ідеєю — глибоким, але нерозділеним, нещасливим коханням.  перший «жмуток» присвячений оспівуванню кохання, та з'являються перші нотки смутку:   що щастям, спокоєм здавалось,  те попелу тепла верства;   під нею жаги і любові  не згасла ще іскра жива.  ліричний герой вже починає розуміти, що його кохання не взаємне, але з серця не зникає образ коханої:   не буду гасити!   най бухає грішний огень!   і серце най рветься, та вільно най ллється  бурливая хвиля пісень!   герой марить своєю обраницею: «не знаю, що мене до тебе », «за що, красавице, я так тебе » дівчина відмовила юнакові, для нього це страшний удар:   не надійся нічого! чи ти знаєш,  що ті слова — найтяжчая   ліричний герой захоплений глибоким коханням, у його душі світлі хвилини чергуються з темними, надія — з відчаєм.  в останньому вірші першого «жмутку» — «епілог» автор пише:   розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,  розвійтесь, як тихе зітхання!   незгоєні рани, невтишені жалі,  завмерлеє в серці кохання.  ті скарби найкращі душі молодої  розтративши марно, без тями,  жебрак одинокий, назустріч недолі  піду я сумними стежками.  другий «жмуток» містить перлини інтимної поезії — «ой ти, дівчино, з горіха », «червона калино, чого в лузі гнешся? », «чого являєшся мені у сні? » тут почуття песимізму і печалі дедалі зростають:   як почуєш вноч�

Вновелле "я (романтика)" автор затрагивает проблемы добра и зла, раздвоение личности. у главного героя даже нету имени, этот прием был использован, чтобы подчеркнуть типичность этого образа для 20-ых годов 20 века. в центре произведения революционный фанатик, который легко уничтожает инакомыслящих. убийство своей матери - это антигуманный поступок, которому нет никаких оправданий. герой произведения "я (романтика)" постепенно теряет тонкую грань между добром и злом, гуманизмом и фанатизмом. подтверждением этому может служить фраза : " я-чекист, но я и человек". николай хвылевой показал, что фанатичная преданность революции несет только зло, разрушает человеческое "я".