Ван мазепа - "золота доба" гетьманщини (за романом "мотря"

Хіба може бути у щирого українця інший улюблений письменник, крім тараса григоровича шевченка? насправді, це цілком можливо. люди володіють різними смаками, уподобаннями, інтересами і всім подібним. тому люди люблять різні твори і книги, відповідно, і улюблені письменники в них дуже різні. втім, якщо йдеться особисто про мене, то я ві перевагу саме тарасу шевченку. ця людина не даремно вважається найвидатнішим українським письменником, його роль в українській літературі просто неможливо перебільшити, він справжній геній української літератури і справжній символ україни.у творчості тараса шевченка є безліч цікавих тем. однією з цих тем є національно-визвольна боротьба українського народу. як відомо з історії, український народ не мав власної держави надзвичайно тривалий час, що надавало дуже поганий вплив на українців і все, що з ними відбувається. тарас шевченко описував подвиги самих сміливих і відважних членів українського суспільства, які протягом довгих років сміливо боролися за те, щоб україна була незалежною, отримала в своє іння власні землі і змогла бути ефективною в їх інні. творчість письменника про це стала справжнім пам’ятником для нього. до сьогоднішнього дня творами тараса шевченка надихаються безліч патріотів, які населяють нашу землю, ці твори патріотам повноцінно жити і працювати на благо нашої спільної батьківщини. як тільки в україні виникають якісь складнощі, патріоти країни збираються під пам’ятниками шевченка, обговорюють проблеми і прагнуть відшукати якісь рішення щодо цих проблем. це вражає, і зайвий раз доводить, наскільки творчість великого кобзаря важлива для україни.втім, тарас шевченко відомий не тільки написанням патріотичної літератури, але й іншими своїми досягненнями. по-перше, він надзвичайно цікавився звичаями життя представників українського народу. його цікавило, як живуть звичайні люди, хоча інших письменників, які творили до шевченка, це практично не турбувало. особливістю тараса шевченка було і те, що він дуже активно описував найскладніші проблеми у житті людини, особливо якщо мова йшла про жінок. він жалів їх, а тому приділяв велику кількість місця у своїх творах, де описував їх важке життя і намагався показати читачам, що робити можна, а що не можна. думається, що обидві сторони письменницької діяльності тараса шевченка – будь то написання інформації про державу чи про життя звичайних людей – є для нього хорошим пам’ятником, який дає зрозуміти, наскільки в цілому важлива його творчість для всіх нас, навіть тих, хто живе в сучасності.

Чим довше живу та більше взнаю, тим більш суперечливим постає світ переді мною. з одного боку, в ньому є чимало доброго. є батьки, які люблять мене та піклуються про мене. в нас є затишний будинок, де можна сховатися від холодів та негоди. ще в мене є друзі, з якими мені цікаво проводити час, які , коли мені це потрібно. крім того, мене оточує багата та природа, що дарує усе необхідне для життя, до того ж радує очі своєю красою. є безліч цікавих речей у світі, що роблять його по-справжньому чудовим.а з іншого боку, в нашому світі є багато болю – хвороби, нещасні випадки, злочини, війни, знищення природи, людська ненависть, зрада, підлість, жадібність, заздрість. хоч вони не трапляються з кожним з нас щосекунди, проте ми часто чуємо про них від інших, взнаємо з телебачення та інтернету. і це, безумовно, лякає. не лише через те, що починаєш усвідомлювати, що в житті може трапитися будь-що, в тому числі й погане, а й тому, що, мабуть, чужого болю не буває. хіба можна спокійно дивитися на горе того, хто втратив близьку людину? хіба нам байдуже, коли хтось плаче, бо його образили, зрадили? і як цьому зарадити? нажаль, часто я помічаю, що люди стають байдужими до нещасть інших. усі ми надто заклопотані, виснажені, не маємо часу, сил, грошей. ми перестаємо співчувати людині, в якої неприємності чи горе. ми кажемо «сам винен» або «треба було думати раніше». ми з полегшенням зітхаємо, що неприємності оминули нас самих. нас привчають до того, що кожен сам за себе і всього має досягати своїми силами. проте, сили кожного – не невичерпні, часом саме їх раптовий кінець спричиняє хвороби, нервові зриви, крах планів та втрату близьких. саме тому, що ми всі – люди, ми маємо спробувати бути добрішими один до одного.крізь усю багатовікову історію людства, де одні люди використовували інших, саме доброта звичайних людей йому виживати. добрі жінки не переставали турбуватися про дітей – і своїх, і чужих, покинутих, чоловіки – підтримувати їх та один одному, друзі – ділитися хлібом та дахом над головою, лікарі – рятувати хворих, сміливі – переховувати невинних втікачів. без них – добрих людей – навряд чи наша цивілізація зайшла б так далеко. добро – це бачити в людині насамперед людину, а не чужака, ворога, конкурента, інструмент досягнення цілі. це зробити для іншого те, що складно для нього, але зовсім легко для тебе. добро – це людяність, взає, це особливе ставлення одне до одного та до всього живого на планеті. саме добро, а не нові технології та багато грошей, рятує світ та людство від фізичного та духовного знищення.