Твір "щастя це.." за оповіданням "блакитний птах"​

завязка. в пановой богдановой квартире на русановке облюбовал себе появляться один призрак, патриотично настроен. именно он о том, что должно произойти преступление: ценную украинский реликвию, старинную казацкую саблю имеют за большие деньги продать за границу. где искать реликвию призрак объяснил жестами. семья руснаков на машине машке отправляются на поиски реликвии. - развитие действий. в поисках сабли от замка к замку с опасными приключениями - кульминация. вместе с пластунами северином и василием наталье удается разгадать тайну казацкой сабли. встреча всех героев в хотинской крепости. попытки тщедушного продать саблю упитанных. наступление призраков. - развязка. тщедушный отдает саблю наташины матери. наташа получает награду пластунских умелости. - эпилог - сабля в руках актера казака андрея во время выполнения представления.

павло тичина, на мою думку, поет геніальний і водночас суперечливий. поет, якого називали справжнім генієм і втраченим генієм. поет, про якого о. гончар писав: "тичина — це музика й барви, це чистота душі", а є. маланюк назвав "поетом однієї книжки". поет, про якого доводилося чути: "а тичина пише вірші, та все довші, та все гірші". то який же він, справжній тичина?

вважаю, що однією з вершин української поезії xx століття можна вважати мистецьку спадщину павла григоровича, що створена в період з 1914 по 1924 рік. саме в цей час, коли, на перший погляд, тільки формувався світогляд, поетичний стиль новаторської лірики, були створені, без перебільшення, шедеври. передусім це поезії із збірки "сонячні кларнети".

образ "сонячних кларнетів" — це і символ вічно юної краси, сповненої барв і музики природи, в прагнення до всього світлого, радісного, життєдайного. ліричний герой збірки — юнак, багатий і щедрий душею, романтик, закоханий у красу світу, в природу, в життя. він захоплений красою рідної землі, приходом весни, "запашної, квітами — перлами закосиченої". у шумі гаїв йому вчуваються звуки арф, тому і назва поезії — "арфами, арфами". але у чистому повітрі — передгрозове напруження: "буде бій вогневий". серце героя охоплене водночас почуттям щастя й передчуття чогось невідомого.

провідним образом багатьох поезій п. тичини є кохання. це величне й священне почуття, яке він прославляє у творах "ви знаєте, як липа ", "о панно інно", "цвіт в моєму серці", "подивилась ясно". усі вони відзначаються красою, ніжністю, чистотою.

объяснение: