Чому крістель полюбила "бридкого, смердючого, божевільного чоловіка"? "летіть хрущі" , 20 ​

відомий український драматург іван карпенко- карий у сатиричній комедії «сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. а землі потрібні, щоб сказати багатію пузирю «…голяк масті, чирва світить! », землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити гершка. мрії герасима калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! ідеш день — чия земля? ідеш два — чия земля? калитчина! ідеш три — чия земля? калитчина! » герасим дурить усіх. єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.

і раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. герасим калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.

гроші скалічили душу не лише герасиму, але і його куму — савці. він весь час знаходиться у пошуку грошей. на пропозицію герасима здійснити шахрайську махінацію, савка одразу дає згоду. але після трагічних подій з герасимом савка навіки зрікається брудних грошей.

а невідомий теж хворів грошовою хворобою. він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.

копач бонавентура бере у будинку калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. а побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».

іван карпенко-карий у п’єсі «сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.

Основна думка:   необхідність дощу як головної умови для розвитку природи. художні засоби  «дощ полив…»  • метафори:   «дощ полив», «струшується сад», «розсипана квасолька доганяє», «все блищить»; • порівняння:   «струшується сад, як парасолька»; • епітети:   «порожній шлях», «мокрі ниви». треба володіти великою фантазією та художньою майстерністю, щоб дощ заблищав новими, полив’яними барвами, щоб побачити, як «дідок кропив’яний» визбирує блискавки в траві, а череда корів удалині здалася розсипаною квасолькою. прекрасна пейзажна картина л. костенко є по-новому побачити звичайні речі, відчути красу кожного дня, навіть дощового.