Что значит любить по настоящему мио мой мио

Климко вдачно дійшов до свого помешкання, де б його зустріла Наталя Миколаївна із Зульфатом. Невимовна радість, щастя — все, що відчували би тоді в той момент вчителька Климка з його другом. Адже, вони були б дуже раді знову бачити Климка поруч, такого ж синьоокого, гарного та завжди усміхненого, хоч і із розпатланим волоссям. Я б закінчив/закінчила цей твір описом того, що і Зульфатом, і Наталя Миколаївна, і Климко зрозуміли би, що, головне — те, що вони разом.

Можно було б зробити часовий перебіг, тобто, перенестися на кілька років вперед, де війна б закінчилася, а ця трійка з маленькою Олею була разом.

Объяснение:

«блакитна панна» відкриває цикл «гротески», який складається із десяти поезій. вороний витворює гімн весняній природі, молодості, натхненню. літературний рід: лірика. жанр: вірш. вид лірики: пейзажна (весняні настрої). провідний мотив: возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом. блакитна панна – це образ-символ весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «осанна! » і тривожить душу ліричного героя: і уже в душі моїй в сяйві мрій в’ються хмелем арабески, і миготять камеї, фрески, гомонять-бринять пісні голосні і сплітаються в гротески.новаторство миколи вороного виявилося в розширенні музичних можливостей українського вірша. «я писав не так од образу, як од звуку «, – зазначав він. джерелом його поезії є мелос, мелодія. звук для символістів – понад усе. специфічним є розміщення рядків у строфах «блакитної панни»: вони ніби сходинки, по яких скрапує навесні талий сніг під грою сонячного проміння. таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм. блакитна панна - має крилами весна запашна, лине вся в прозорих шатах, у серпанках і блаватах… сяє усміхом примар з-поза хмар, попелястих, пелехатих. ось вона вже крізь блакить майорить, довгожданна, нездоланна… ось вона — блакитна гори, гай, луги, поля — вся земля їй виспівує: «осанна! »  а вона, як мрія сну чарівна, сяє вродою святою, неземною чистотою, сміючись на пелюстках, на квітках променистою росою.  і уже в душі моїй в сяйві мрій в’ються хмелем арабески, миготять камеї, фрески, гомонять-бринять пісні