Твір на тему жити це не означае дихати , це означае діяти

дихати! для когось навіть просто дихати – означає жити. хіба ж немає у світі людей, яким природа залишила лише можливість фізичного існування, тобто, дуже обмежила їхні фізичні можливості? звичайно, дихати - це дуже важливо, без цього неможливе життя, але життя в матеріальному сенсі. а ось в повноцінному розумінні жити - це не тільки дихати, але і знати заради чого живеш, і те, заради чого живеш,   берегти і примножувати. і все це можливе тільки у стані активній дії.

давайте згадаємо про таку красу природи як рослини, про їхні квіточки, ось вони дихають, живуть, ростуть і око радують. людина не може порівняти життя рослини з повноцінним людським життям. адже з квіткою все зрозуміло заздалегідь, виросла, розцвіла, і таких квітів безліч, і нова квітка з'явиться, і все піде по новому циклу. але в житті кожної нової людини не може бути загального алгоритму, людина не може жити як рослина, їй треба щось ще, крім дихання - рух, розвиток, дії, почуття і емоції.

діяти! це найбільш життєве слово, і тільки у дії можна повністю відчути смак життя, відчути себе частиною людства, а не простим шматочком мозаїки.

жити - це не просто радіти кожній миті, а радіти разом, бути чиєюсь радістю і радіти іншим.  

жити - це не просто удосконалити, зробити себе, але ще і зробити витвір з себе. пам”ятаєте, як у джека лондона працював над собою його улюблений герой мартин іден? адже він міг просто жити таким, яким він був народжений. але його девізом було: якщо тобі важко, значить, ти йдеш правильним шляхом. але ця людина прагнула самовдосконалення і багато чого досягла на цьому шляху. і не його провина, що життя закінчилося так трагічно, це не привід, щоб скласти руки і нічого не робити, йому просто не пощастило з любов”ю, але це окрема субстанція, де від героя майже нічого не залежало.  

у світі немає нічого руйнівнішого, нестерпніого за бездіяльність і очікування. втілюйте свої мрії в реальність, працюйте над ідеями. «умій жити і тоді, коли життя стає нестерпним», - сказав видатний письменник м. островський. він, багато років прикутий до ліжка тяжкою хворобою,   був прикладом саме такого життя.  

є люди, які неймовірних зусиль, щоб не просто дихати, а жити повним життям. можливо досягти всього, треба лише мати мету і йти до неї. це повинно надихати нас усіх на перемоги і звершення.  

микола васильович гоголь народився в україні. усе, що оточувало хлопчика в дитинстві, було овіяне романтикою: краса українських пейзажів, чарівність народних легенд та героїка історичних переказів.

в один з періодів свого життя гоголь надзвичайно захопився історією. особливу його увагу всесвітня історія та минуле рідної україни. з-під пера письменника вийшла повість “тарас бульба”, яка описує одну з найбільш яскравих сторінок української історії – епоху козацтва. у творі м. гоголь першочерговим завданням для себе визначив не історично точний опис подій та деталей, а зображення сили національного характеру, козацької звитяги, духу самої епохи, яку він відтворює яскраво і колоритно.

в образі головного героя тараса бульби автор втілив найкращі риси запорізького козака.

тарас – один з числа корінних полковників, людина досвідчена, загартована у битвах. його поважають товариші по зброї за любов до батьківщини, мужність, вірність товариству, відданість справі захисту рідної землі від ворогів.

маючи двох синів, бульба пишається ними, хоче бачити їх справжніми козаками,

показати їх – свою гордість – товаришам.

тому герой і знаходить справу, в якій би сини проявили себе з найкращого боку. у поході старший син остап, завдяки мужності, кмітливості, вмінню володіти зброєю, стає курінним атаманом. гордістю переповнене серце старого тараса. та, на жаль, молодший син андрій зрадив рідну землю, зрадив товаришів. горе зігнуло батька. він як справжній патріот і запорожець обирає любов до вітчизни, а не любов до сина. андрій гине від рук батька.

мужньо витримав тарас, хоча серце розривалося, і сцену тортур, яким піддал вороги старшого сина. та помстився добре старий козак ляхам, випалюючи їхні села та міста.

у кінці твору смерть чекає і на самого тараса. та він думає не про себе, а про те, як краще відступити його товаришам. саме таких людей, як тарас бульба – мужніх, сміливих, вірних, відданих – поважали на січі, про них складали пісні кобзарі. такими людьми пишався наш народ, ними славилась україна!

П. означає петрусь петрусь (попельский петя) головний герой добутку. п. народився в багатій сім'ї поміщика. з народження він був сліпим. мати, довідавшись про сліпоту п., намагалася оточити сина зайвою опікою й увагою. вона прагнула його, пестити й плекати. але дядько п., максим, що втратив на війні ногу, зажадав, щоб до хлопчика не проявляли «дурну дбайливість». на думку максима, п. повинен був сам пристосовуватися до життя. і надалі дядько залишався строгим і добрим другом хлопчика. він не дозволяв п. почувати своя неповноцінність герой з дитинства займався музикою, розвиваючи й збагачуючи свій духовний мир. п. виріс повноцінним, духовно багатою й талановитою людиною. наприкінці добутку він з'являється перед читачем щасливим чоловіком і батьком видючого сина. ставши відомим піаністом, п. заворожує своєю грою величезний зал