Твір на тему щастя найцініший скарб за твором олекси стороженка або бережи матір-природу за твором планетник

      важко описати що таке щастя взагалі. це, напевне, той стан душі коли   світ навколо   в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, і просто усвідомлювати, що в  наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим. 

    у оповіданні олекси стороженка “скарб” щастя само прийшло до лежня павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення павлуся. а от в оповіданні “цвіт щастя” б.лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати   загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. вже сам пошук робить його щасливим.

        отже, не мою думку, щастя - це найцініший скраб, і звичайно ж воно не приходить саме, а дістається часто важкою працею.

там на примере детей и их родителей (кроме Чарли) показывались такие отрицательные качества как:обжорство, хваставство,невежество и тд.

Сам же Чарли показывал качества отображающие:доброту,уважение к окружающим,умение слушать и слышать собеседника.Именно эти качества ему забрать "главный приз" в конце путешествия по фабрике. Но почему же Чарли был таким добрым а остальные дети нет? В этом и вся суть(проблема) этого творения.Потому что как я раннее упомянула дети и их РОДИТЕЛИ вели себя непрелично.Эти дети не знали как можно вести себя иначе.Они не знали что можно быть добрыми к окружаюшим.А Чарли этому научила его очень славная семья и в особенности дедушка.Так что можно смело заявить что основная мысль фильма "Чарли и шоколадная фабрика" заключается в умений родителей и взрослых в целом воспитывать,подавать пример детям и к каким последствиям в дальнейшем это приведет

Сори что на русском

ответ:

ответ

объяснение:

мені здається, що у світі не так багато понять, які можна вважати абсолютно вірними. тобто,   рідко у світі можна зустріти   абсолютне зло або добро.   і добра людина може вчинити поганий, злий вчинок, а та, яка вважається злою – навпаки, добрий. у кожному з нас є і добро, і зло, а що, врешті-решт, переможе – залежить, в першу чергу, від нас самих.

що ми звикли вважати добром? чесність, ввічливість, справедливість, взає, милосердя…   на сьогоднішній день ці риси чомусь все більше становляться рідкістю. люди намагаються зробити своє життя легшим, але таким чином роблять складнішим життя тих, хто знаходиться поруч. нещодавно побачила на вулиці таку картину: мати з донькою, гуляючи, побачили маленьке кошеня. мала хотіла його погладити, прохала забрати додому, та натомість мама потягла її за руку геть з зухвалим: «усіх не обігрієш! » звичайно, не обігрієш. але необхідно було дати доньці проявити милосердя – хоча б погладити чи погодувати кошеня, адже ці слова можуть, врешті-решт, стати її життєвим гаслом. на жаль, саме за принципом «усіх не обігрієш! » живе сьогодні більша частина   знайомих мені людей. ми перестали одне одному: мало хто на сьогоднішній день дасть милостиню жебраку (хай сам заробляє), поступиться місцем бабусі у транспорті (наступним рейсом поїхала б), просто спитає на вулиці у незнайомої дівчини, чого вона плаче (не мої справи – сама розбереться). нещодавно чула у новинах про такий випадок: у центрі міста помер чоловік. помер серед білого дня, і ніхто не прийшов йому на . а трапилося все дуже просто: людині стало зле – «схопило» серце, вона упала. але оточуючі вирішили, що чоловік просто напився, і ніхто навіть не намагався йому . якби вчасно викликали «швидку », життя чоловіка можна було б врятувати…

хтось скаже, що сьогодні саме життя вимагає такого ставлення. але ж ніхто не застрахований від неприємностей, від старості, як кажуть: «від суми та від тюрми не зарікайся», то чи нам ніколи не потрібна буде або ж просто добре слово?

у багатьох літературних творах представлена   проблема добра і зла, над нею часто замислюються філософи. наприклад, г. с. сковорода – письменник і філософ –   у поезії «всякому місту звичай і право» також звертається до цієї проблеми.

тож що буде панувати у нашому світі – добро чи зло – залежить, на мою думку, передусім від кожного з нас