предлагаемая ныне читателю книга преподобного петра составила в свое время третью часть славянского («паисиевского») добротолюбия. об этой книге преподобный паисий величковский писал архимандриту софрониевой рождественской пустыни феодосию: «увидев < книгу петра > , я преисполнился такой неизреченной духовной радости, что и сказать не могу; ибо я подумал, что сподобился узреть на земле небесное сокровище». в своих творениях преподобный петр синтезировал духоносные откровения святых отцов и подвижнический опыт старцев. «в нем виден по собственному опыту ясно дознавший истины внутренней жизни, уразумевший множество тонких сетей, окружающих внутреннюю и внешнюю деятельность христианина- и потому неложно указывающий путь другим, желающим подвизаться»,— пишет о преподобном первый переводчик его сочинений на язык архимандрит ювеналий (половцев). неудивительно, что книгу петра называют «сокровищницей видений, собранием духовных вместилищем божественного познания и кратким изложением священного трезвения», собственно говоря, «малым добротолюбием». при подготовке текста творений петра были использованы как греческий оригинал, так и славянский перевод преподобного паисия величковского.
продовження до твору "шпага славка беркути":
славко беркута, юлько ващук, ліля теслюк і стефко вус підросли. славко став науковцем. тепер він досліджував особливості будови та існування печер.. хобі хлопця стало його професією. юлько переріс - у ньому перемогла людяність. він вивчився на художника і тепер малює чарівні картини. стефко теж непогано влаштувався - став дипломатом. тепер чоловік окрім праці активно є сиротам та напівсиротам. ліля влаштувалась працювати на телебачення, тепер про неї знає весь світ. ось така доля спіткала героїв.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Порівняйте михайла і саву з твору "земля" о.кбилянської
сава "він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. "
"відколи з нею(рахірою) сходиться, стає з дня на день гірший, лінивіший і твердіший, справляє всім лише гризоту та жаль."
"але він - то вже інша галузь. росте й горнеться та не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити! ""тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а григорій усе приносив йому пачку з гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. в тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на великдень, на храм і на новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. а вже найліпша була для нього рахі "
михайло каже про саву "він ще дурний, наш малий, і трохи впертий, але він добрий хлопчисько! "
михайло: «і не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою. такий був михайло! просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.»сава про нього так казав: "михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. але серце було у нього м'яке, як ті".