Щастя найцінніший скарб за твором стороженка

      важко описати що таке щастя взагалі. це, напевне, той стан душі коли   світ навколо   в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, і просто усвідомлювати, що в  наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим. 

    у оповіданні олекси стороженка “скарб” щастя само прийшло до лежня павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення павлуся. а от в оповіданні “цвіт щастя” б.лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати   загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. вже сам пошук робить його щасливим.

        отже, не мою думку, щастя - це найцініший скраб, і звичайно ж воно не приходить саме, а дістається часто важкою працею.

- здоров, іване!

- та здоров, петре! ледве тебе впізнав, так ти щільно у плащ загорнувся!

- атож, сьогодні така погода, що добрий господар собаку на вулицю не вижене.

- а я навіть куртки не вдягнув, залишив її вдома. бачиш, бігаю у светрі. кожух лежить, а дурень дрижить.

- я зараз, іване, згадую минулий тиждень. так було добре, тепло. така тиха стояла погода, хоч мак сій.

- ага, а тепер – на тобі! так холодно, що, якби я не вмів дрижати, то й зовсім замерз би!

- ну, прощавай, друже. піду я вже додому, несила під дощем стирчати.

- і ти бувай! побіжу мерщій грітися.

- в мене вдома зігрітися не вийде. там так холодно, хоч вовків ганяй. ще не ввімкнули опалення.

- співчуваю тобі, друже!

- і! щасти тобі!

Іван франко — великий український письменник. ідея спільності, гідного людини життя народу були для нього настільки близькими, що знайшли відгук у його художніх творах. із найбільшою силою прозвучала вона в історичній повісті «захар беркут».  в образі головного героя уособлюється ідея франкового твору. у ньому втілені міць, сила, мудрість народу. високий на зріст, строгий лицем, захар беркут, « на глибоку старість іще сильний і кремезний». його основним життєвим покликанням є праця на користь народу. навіть у похилому віці захар бере активну участь у житті громади, є своїм досвідом, лікарськими знаннями. своє життя він присвячує боротьбі за збереження єдності людей. перед смертю захар беркут бачить перемогу справи, якій віддав усі свої пориви і сили. переконливістю, життєвою мудрістю сповнені його виступи перед тухольською громадою.  слова свого він дотримує завжди. він із гордістю говорить: «беркути додержують слова навіть ворогові і зрадникові». навіть помираючи, він думає про майбутнє свого народу. він закликає їх триматися разом, незламно стояти один за одного, щоб ніяка ворожа сила не змогла їх перемогти.  я захоплююсь образом захара беркута, в якому втілено народну мудрість, патріотизм, відданість народній справі.  іван франко всім своїм життям засвідчив, що любов до батьківщини має проявлятися не у порожніх , а в щоденній ненастанній праці. таким був наш геній, таким є і головний герой його найкращої повісті — «захар беркут».  ми бачимо захара беркута уже дев'яностолітнім старцем, «сивим голубом», поважним вождем гірської громади. «високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя, захар беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази».  як прожив своє життя беркут? чим заслужив повагу своєї і сусідських громад? відповіддю можуть стати його слова: «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може іншим». громада — ось що було найголовнішим у його житті. бажаючи принести їй користь, ще змолоду задумав він навчитися лікувати рани і досяг свого. повернувся захар зі своєї чотирирічної подорожі іншою людиною: не тільки набув цінних знань лікарських, а ще й життєвого досвіду. спостережливість і розум йому осягнути, що тільки громадська єдність врятує простих селян від рабства боярського і князівського. талановитий ватажок розвиває зв'язки із сусідніми селами, дбає про дружні стосунки і практичну користь. через це його поважають і йдуть за порадою люди з ближніх сіл.  захар — батько вісьмох синів, він виховав достойну зміну. усі вони шановані люди, гідні свого вітця.  у найважчих випробуваннях захар беркут виявляє себе як мудрий, сміливий вождь. він дає завдання громаді не відбити, а розбити монголів. і сам бере в ньому найактивнішу участь. адже саме його осінила рятівна думка про затоплення монголів гірського потоку.  надзвичайну шляхетність і силу духу виявляє тухольський ватажок, коли довелося йому робити найважчий вибір — важити користь громади і життя свого найменшого сина. як не важко було зробити це, але захар чинить за велінням обов'язку, всіма силами тамуючи свій душевний біль. не згоджується він і на брехню: «беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові. беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров'ю».  у своєму передсмертному слові захар беркут передбачає, що ця біда — не остання. він висловлює надію на кращі часи, коли люди давні порядки, відновлять їх, і то стане запорукою щасливого життя.