Скоріше будьласка ! духовне багатство найбільший скарб людини

тому що дух це одна з найважливіших цінностей людини. якщо людина духовно багата вона має усі інності. вона завжди і усюди зможе знайти собі друзів

 

Ольга Юлиановна Кобылянская родилась 27 ноября 1863 г. в городке Гура Юмора на Буковине в семье чиновника. Образование получила в четырехлетней школе с немецким языком обучения. Писать сочинения начала в первой половине 80-х годов, сначала на немецком, затем на украинском языке. Опубликовала произведения "Человек" (1894), "Он и Она" (1895), "Царевна" (1896), в которых отстаивала право женщины на трудовую и гражданскую независимость. Ее творческое наследие велика и разнообразна: поэзия в прозе, новеллы, рассказы, повести, романы. Среди них: "Некультурная" (1896), "Банк рустикальный" (1895), "Земля" (1902), "В воскресенье рано зелье копала..." (1909), "Апостол черни" (1936) и др. Ольга Кобылянская была ТАЛАНТЛИВОЙ Писательницей Вот )))

Объяснение:

Сучасник івана франка, лесі українки, павла грабовського, володимир самійленко увійшов в українську літературу як усебічно обдарована людина — талановитий лірик, дошкульний сатирик і фейлетоніст, драматург і перекладач. у центрі його інтересів завжди була україна і її багатостраждальний народ, задля неї він, власне, і жив, тому зневажливо ставився до псевдопатріотичної деяких земляків. їх базікання про «високі матерії», неробство, боягузтво володимир самійленко висміює у вірші «патріоти». сюжет його простий: двоє хлопців стояли і розмірковували, а точніше, базікали, про «долю своєї землі». на словах вони «боронили» права народні, роздумували «про окремість натури», «давність своєї культури», фантазували про те, «як дійде народ своїх прав». а третій хлопчик стояв собі мовчки, бо «він мовити красно не міг», але щиро вболівав за долю своєї безталанної україни: вбачались йому патріотиіз купою слів голосних,а поруч мільйони голоти,і темність, і вбожество