Твір на морально - етичну тему. іть написати.

                                                                              добрий чоловік надійніше кам'яного мосту

          я вважаю, що дійсно  добрий чоловік надійніше кам'яного мосту. тому що на добру людину завжди можна розраховувати, якщо в тебе негаразди в житті.

          усім відомий твір івана багряного "тигролови". велику повагу викликають  сім'я сірків і   григорій многогрішний. незважаючи на те що дружба цих людей була надто небезпечною і загрожувала сіркам утратою життя або свободи, жоден із них не зрікся свого друга. тобто своєю добротою вони стали опорою життя григорія.

        отже, добрі люди - це справжня опора у житті. тому так важливо виховувати в собі цю якість з самого дитинства. це дуже важливо, тому що як ми можемо вимагати від інших доброти й надійності, якщо самі її не маємо.

 

        можу запропонувати охарактеризувати дракона грицька у такий спосіб:         дракон грицько – добрий та чуйний дракон, який «вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печер», жив на світі близько восьми років і про його існування ніхто не знав. нікому було його виховувати, малий навіть не знав, що йому їсти, тому харчувався травичкою, не вживав м’яса, нікому не чинив кривди.         згодом дракон потоваришував із пустельником, який навчив його грамоти. грицько почав читати, писати вірші, знайомитись з богословськими творами. грицько навіть намагається контролювати свою справжню природу, випускаючи полум’я лише вгору. так він намагається не зашкодити природі, береже її від пожежі.         проте спокійне життя дракона триває недовго. князь оголошує на нього полювання і до нього йдуть лицарі, а згодом і зовсім вбивають його. ніхто не зважає на те, що «цей дракон якийсь дуже дивний. ні на кого не нападає, нікого не вбиває». всі люди були ласі збагачення, мали на меті лише власні цілі.         отже, у творі ю. винничука дракон зображується як поет та християнин. це добра, не хижа істота, яка нікому не хоче чинити зла. грицько дбає про природу, їсть листячка, контролює свою справжню суть.

Пв короткому оповіданні "білий кінь шептало" володимир дрозд зумів порушити глибокі соціальні проблеми, які хвилюють кожну особистість, схильну до самоусвідомлення і самовираження. алегоричний образ білого коня стає символом індивідуума, що відрізняється від , виділяється з натовпу. і читач розуміє, що насправді думки, що на думку шепталові, то роздуми людини — неординарної, особливої таку людину часто називають "білою вороною". і, на наш погляд, білий колір коня є своєрідним натяком на цей вислів. шептало знає про свою неординарність, він пам'ятає матір, яка працювала в цирку, він пригадує розповіді про своїх предків — норовистих білих коней. але незважаючи на це знання, білий кінь часом хоче злитися з табуном, аби уникнути гострого степанового погляду, не впасти в око, уникнути вибору. одначе це прагнення викликане не бажанням стати частиною колективного цілого. зовсім навпаки. шептала гнітить принизлива робота колгоспних коней, йому огидне відчуття пітних тіл табуна, який женуть на водопій навіть не до річки, а до колодязного корита (і цим автор теж підкреслює обмеженість світу, що визначає шепталове життя). володимир дрозд ніби запитує свого персонажа, чи зможе він усе життя отак ходити позаду конюха, щоб не бігти серед спітнілих кінських тіл, останнім пити з корита скаламучену воду, щоб уникнути штовханини натовпу. і читач незабаром отримує відповідь: білий кінь показує свій норов і втікає в луки. тут він відчуває себе вільним, як давні його предки — дикі коні. шептало пасеться, лежить на траві, купається в річці. змивши з себе сірий бруд, він стає білосніжним і, вражений, стоїть над водою. власне відображення у воді стає ніби поясненням того, чому конюх дозволив собі ударити білого коня: забруднившись, шептало став сірим (тобто пересічним, таким, як усі). усвідомлення своєї неповторності дозволяє шепталові пробачити степана і навіть сумувати за ним. повертаючись до колгоспної конюшні, білий кінь викачується в багні, щоб на ранок знову стати сірим, але глибоко в свідомості шептала пульсує думка, що він особливий, і нікому його не зломити, доки в ньому живе таке самовизначення, але серед натовпу краще все ж таки залишати сірим, щоб не мозолити зайвий раз око. таким чином, автор створює досить поетичний образ коня (читай: особистості), який прагне свободи, але залишається в неволі, хоче самовиразитися, але, скутий сірим буденним життям, залишається серед натовпу, дозволивши собі лише один день вільного життя.