Будласко мени надо зробыты по украинской(плагиатр, цітування, посилання.щонеобхідним для роботи журналіста, ащо-щкідливим? (обгрунтуйте)

шкідливим, те що потрібно мати сильні нерви,щоб витримати той тиск, який у наш час поневолю кожного журналіста. їх критикують, обмовляють, принижують. стати журналістом - це вже по суті означає заробити собі низку ворогів. а також, це дуже важка робота, у тому плані, що ви не завжди можете перевірити правдивість інформації і дійсно завдати шкоди репутації якоїсь людин.

  але з іншої сторони у цій роботі безліч перспектив. коли ти про щось пишеш, ти звичайно ж збираеш на цю тему велику купу інформації, яку потрібно "профільтрувати". в ході цьогоо можна дізнатися безліч цікавих речей, які були поруч, але ніхто навіть не замислювався над ними..

ще журналістика тим цікава, що працюючи над певною статтею, можна зануритись у дивовижний всесвіт української її милозвучність надзвичайна річ.

ще журналісти багато подорожують. а хто зараз не любить подорожувати? ? =)

за ствердженням більшості критиків, повість марка вовчка «інститутка» стала одним з найкращих творів її ранньої творчості і першою в українській літературі соціально-психологічною повістю, в якій кріпосницькі відносини в україні зображені у всій їх непривабливості. сила повісті полягає в тому, що письменниця розглядає життя кріпаків не з вікна дворянського маєтку, хоча вона й була за своїм походженням поміщицею. марко вовчок ніби переносить у свої твори найзаповітніші, найпотаємніші болі та думки кріпаків, начебто приникає у селянську душу, ніби входить в народ і зливається з ним.

повість «інститутка» — справжній жмуток кріпацької ненависті до панів, до панських знущань, які змушені були зносити селяни. протягом усього твору відчувається, як назріває протест проти кріпацтва, що був єдиним шляхом до отримання волі. відчувається рішучість українського народу, зростання його готовності до подолання перешкод, що стояли на шляху до мети.

кріпаки у повісті зображені безправними, приниженими, змученими важкою працею. ось тільки один із багатьох штрихів кріпацького життя: «увечері, смерком уже, вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею; всі мовчать — хіба який зітхне важко або заспіває сумної, сумної пісні ». а життя кріпаків у маєтку лікаря після приїзду туди інститутки письменниця зображує так: «коли б же поглянув хто, що там коїлось, що там діялось! люди прокидались і лягали плачучи, проклинаючи. усе пригнула по-своєму молода пані, усім роботу тяжку, усім лихо пекуче ізнайшла. каліки нещасливі, діти, й ті в неї не гуляли». з приїздом господині панська петля на шиях кріпаків затягувалася все тугіше, все більше селяни задихалися, все сильніше вони протестували, все активніше шукали порятунку, а декому вдалося вирватися з цієї петлі, та дуже дорогою ціною.

всю жорстокість кріпосників відчула на собі і головна героїня повісті устина. погрози і знущання інститутки довели устину до хвороби, але її все одно ганяли на роботу. але навіть в таких важких умовах дівчина не втратила оптимізму, доброти, моральної стійкості, гідності і волелюбності.

у своїй повісті «інститутка» марко вовчок стверджувала, що головним завданням того часу було визволення селян з кріпацтва. народ жадав життя без панщини, бажав волі та свободи — така головна думка проходила через весь твір, виражаючи прагнення кріпаків. саме цю ідею марко вовчок висловила у фразі головної героїні повісті устини: «любо на волі дихнути 

Країна, яка пережила усі поразки,негаразди,счастливі миті і навіть гніт осибистих її жителів.це україна! україна — "тихі води, ясні зорі" — завжди була для загарбників, сусідів і не сусідів "солодким шматочком". постійно частини її території потрапляли під чиюсь залежність, а після переяславської угоди 1654 року вона взагалі поділилася надвоє. одна частина, лівобережна україна, була під протекторатом росії, а друга, правобережна — польщі.та завжди знаходилися сміливі люди, які прагнули до об'єднання, до збереження української державності. довгий час це не вдавалося. і п. куліш перший у літературі торкнувся теми козацьких часів, коли герої перенесли центр творчих зусиль із зовнішньої боротьби (політичної, релігійної, національної) на внутрішню боротьбу в україні. це дало можливість у новому світлі побачити природу козацьких війн і головні причини національного розбрату, національної трагедії. у романі "чорна рада" ми бачимо представників різних поглядів на соборність та незалежність україни. в образі сомка, наприклад, автор відобразив свій ідеал гетьмана, освіченого, талановитого, розумного, здатного сильною рукою об'єднати всі землі україни в самостійну державу, рівну серед інших європейських держав. для цього, на думку героя, потрібно було утвердити старшинське панування, тримати в покорі голоту, встановити міжкласовий мир, піднести культуру й освіту. але влада так просто до рук не дається. для цього потрібні і хитрість, і дипломатія, і особливо — вміння згуртувати навколо себе однодумців (а сомка зрадили три його полковники, у яких він був упевнений), а також подумати про полегшення становища трудового народу, встановлення хоч якихось елементів соціальної справедливості. цього всього не було, на жаль, у славного наказного гетьмана, і він програв, поплатившись життям за ідею. гине і палкий прихильник об'єднання розрізнених частин україни, встановлення автономної республіки та утвердження міцної гетьманської влади полковник-піп шрам. його патріотизм дивним чином поєднувався зі зверхнім ставленням до "черні" та запорожців, а це, у свою чергу,— з проповіддю класового миру. про який же мир може йти мова, коли трудовий народ у результаті виборів та воєн не одержить нічого, крім нового тиску з боку старшини? іван брюховецький зумів до себе всіх, на кого йому можна було опертися для здобуття гетьманства — і запорожців, і простий люд, і російських бояр. перших підкупив викраденим із гетьманської скарбниці сріблом, простим поводженням, підтримкою козацьких звичаїв; другим обіцяв різні права й пільги, полегшення становища; третім просто дав хабаря. мети своєї добився, став гетьманом, але зовсім не задля ідеї соборності та незалежності україни, а для власного звеличення та збагачення. і простий народ, і запорожці, і козацька старшина, як уже часто бувало, виявилися занадто довірливими до фальшивих обіцянок претендента на булаву та російського царського уряду. в епоху іванця посилилися кривавий розбрат, тиск північних сусідів та гніт підневільного народу, який втратив усі права, здобуті у визвольній війні проти польської шляхти. отже, талановитий письменник у яскравій художній формі довів і сучасникам, і нащадкам, що ідея соборності та незалежності україни існувала давно і не була (і не могла бути! ) здійснена через неправильний вибір керівників, політичних діячів та союзників, через надмірну довірливість та роз'єднаність.