сава "він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. "
"відколи з нею(рахірою) сходиться, стає з дня на день гірший, лінивіший і твердіший, справляє всім лише гризоту та жаль."
"але він - то вже інша галузь. росте й горнеться та не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити! " "тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а григорій усе приносив йому пачку з гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. в тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на великдень, на храм і на новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. а вже найліпша була для нього рахі "
михайло каже про саву "він ще дурний, наш малий, і трохи впертий, але він добрий хлопчисько! "
dilovarnazarov1986
25.01.2022
Йшов собі мишко він увидів сороку сказав сороко куда ти литиш? сорока сказала я не можу літати в мене 2 крила поламані а сорока була хитра. сказав мишко ой сороко я візьму тебе до себе в дім ішов мишко с сорокою і зайшли в дім сорока сказала ой мишку принеси мені попити мишко пішов по воду і приніс сорока попила і дала мишкові. сорока їсти хотіла мишко по їду по воду по те то се він більше не міх він лях спати а сорока зайшла в холодильник і взяла без дозволу сир ковбасу напої і пішла собі. мишко встав рано подивився в холодильник нема їди він пішов шукати він зустрів сороку і сказав ах ти сороко лети звідси назавжди а вона не боялась вона сказала. я не боюсь! мишко як розізлився як сказав вона полетіла і їжа повернулась!
qcrv15312
25.01.2022
не раз в своей жизни я слышал выражение «судьба человека – в его руках». это значит, что человек может добиться всего, чего он хочет, сам – силе своего желания, своему упорству, терпению, трудолюбию, вере. знаю, что не все придерживаются такой точки зрения. многие – особенно пожилые люди – считают, что от человека, в смысле, мало что зависит. все определяют обстоятельства, окружающие люди, господь бог, наконец. «что человеку на роду написано, так тому и быть», - фаталисты. и ничего невозможно изменить, нужно терпеливо нести свой крест и надеяться. а там – как бог даст… конечно, каждый человек имеет право на свою точку зрения. но, скажу честно, такое смирение и трусость мне не близки. ведь человек, верящий, что от него ничего не зависит, снимает с себя всякую ответственность за свою жизнь. он может ничего не делать, ни к чему не стремиться, ничего не добиваться – все равно от него ничего не зависит! я не могу понять такого малодушия и пассивности. я верю, что моя судьба – в моих руках. и примеров того, что от человека в этой жизни зависит почти все – сотни и сотни тысяч. вчера вечером по телевизору показывали американский фильм «эрин брокович». он повествует о том, как простая женщина спасла жизни тысячам людей – тем, на чьем здоровье наживалась огромная корпорация. казалось бы, у этой женщины не было никаких шансов. но она верила, что делает правое дело, и продолжала бороться, несмотря ни на что. и в итоге – победила. и таких примеров, заставляющих восхищаться людьми, в корне изменившими свою судьбу, много. сколько существует тех, кто победил неизлечимые болезни, тех, кто добился большого успеха, несмотря на то, что никто в них не верил. все это заставляет меня верить в то, что моя судьба – в моих руках. а если у меня есть такие большие возможности, я должен направлять их на благое дело, делая счастливым не только себя, но и мир вокруг. уже давно я решил, что в будущем стану . и тогда у меня появится реальная возможность изменить жизнь своей страны в лучшую сторону – а значит, сделать более благополучными и счастливыми миллионы людей. скажу честно, перед моими глазами есть положительный пример – мой старший брат. он молодой талантливый , работающий сейчас в другой стране. на его примере я вижу, что возможно добиться всего, чего хочешь. главное – мечтать и не отступать от своей мечты, планомерно идти к цели. а как это здорово – заниматься тем, что ты любишь, и еще при этом людям! не желая хвастаться, хочу поделиться и своим опытом, который можно охарактеризовать выражением «моя судьба – в моих руках». я люблю науку , у меня вызывает большой интерес то, что мы изучаем по этому предмету в школе, я стараюсь более глубоко постичь ее самостоятельно. именно поэтому я стремлюсь участвовать в престижных олимпиадах по – на соревнованиях проверяется мой уровень владения этой наукой, здесь я многому учусь и многое приобретаю. но по началу, когда я только начал принимать участие в олимпиадах, мне было сложно. оказавшись в окружении одаренных детей, попав в мир «настоящих» , я растерялся. скажу честно, я чувствовал себя даже немного . это, конечно же, сказалось на результате – свои первые олимпиады я проиграл. но с гордостью могу сказать, что это не меня в отчаянье. наоборот – я решил, что добьюсь своего, буду одним из лучших. да, мне пришлось непросто. я занимался с репетиторами, один сидел с в руках и решал «на опережение». у меня была цель – стать одним из лучших. и – я достиг ее! уже на следующий год я стал победителем олимпиады. я буду стараться, чтобы так было всегда. потому что ощущение победы – преодоление трудностей, своих внутренних слабостей – несравнимо ни с чем. оно наполняет человека силой, ощущением всемогущества и удовлетворения. после этой своей победы я определил, что моим жизненным девизом всегда будет «моя судьба – в моих руках».
сава "він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. "
"відколи з нею(рахірою) сходиться, стає з дня на день гірший, лінивіший і твердіший, справляє всім лише гризоту та жаль."
"але він - то вже інша галузь. росте й горнеться та не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити! " "тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а григорій усе приносив йому пачку з гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. в тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на великдень, на храм і на новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. а вже найліпша була для нього рахі "
михайло каже про саву "він ще дурний, наш малий, і трохи впертий, але він добрий хлопчисько! "