Скористайся досвідом героя вірша а. костецького і назви предмети по-своєму. імена я хотів би страшенно, як хочете знати, все у світі по-своєму знову назвати. я назвав би волошку тоді голубинка, щоб дорослі ще більше її полюбили. а хлоп'ят і дівчат я б назвав любенята, щоб іще веселіше було їм гуляти. я б ласкаву тополю назвав лопотуля, щоб вона для птахів дарувала притулок. а бабусю назвав би тоді я любуся, щоб світилася ніжністю кожна бабуся. і цвіли б любенят голубинкові очі, і любусі гуляли б із ними охоче, а над ними співала б собі лопотуля, і цю пісню її всі б навколо та речей безіменних на світі нема. жаль, що є вже для всього давно і

цвіркун - співунець

котик - муркотун

щенятко - тявко

сойка - крикуля

зайченя - вухань

сонце - лоскотун

хмаринка - пушинка

Мені дуже подобається казка «Мудра дівчина», в якій зображе­но кмітливу та винахідливу дівчину Марусю, що відгадала усі за­гадки пана, впоралася з усіма завданнями. Тим самим дуже допо­могла своєму батькові у скрутному становищі. «Що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе?» — питав пан. І лише справді мудра дівчи­на могла дати таку точну відповідь: «Ситніш над усе — земля-мати, бо вона всіх годує й напуває; прудкіш над усе — думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш; а миліш над усе — сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає щоб заснути».

Хотів пан загадати таку загадку, щоб дівчину затримати у себе, та Маруся завжди знаходила правильну відповідь. А коли вона до розібратися, яка з двох кобил є справжньою матір’ю ма­ленького лошати, пану нічого не залишилося, як відпустити її.

Тож ми бачимо, що багатії й користолюбці завжди зазнають поразки. У цій казці змальовано мудрість й винахідливість простих людей.

Щирі почуття й повага до старших протиставляються у творі пи­хатості, жадібності, духовному убозтву користолюбців.

Шевченко – основоположник нової української літератури. шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини хіх – початку хх століть. тенденції народності й реалізму були вже властиві в значній мірі і творчості попередників шевченка. шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.

попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. шевченко ж виступив як грізний суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. у його творах змальований новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу.

творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури.

шляхом шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу – марко вовчок, панас мирний, іван франко, павло грабовський, леся українка та ін.

роль шевченка в розвитку української літературної мови. шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.

попередники шевченка в українській літературі, починаючи з котляревського. використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим, відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих письменників. крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузькомісцевих елементів.

норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія шевченка. основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.

вшанування пам’яті. царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина україни, а вийшло навпаки. з 1918 року вшанування пам'яті великого кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. відкрито пам'ятники поетові в києві, каневі, харкові та в інших містах україни, могилу великого тараса оголошено заповідником, ім'я шевченка присвоєно київському університетові, театру опери та ; масовими тиражами його твори, відкрито державний музей т. г. шевченка, його ім'я присвоєно навчальним і науковим уста­новам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам.