Визнач1ть основн1 композиц1йн1 елементи новели *гер переможений* л. пономаренко. будьласка, !

главная мысль заключается в том,что бы научить людей понимать, что человек не имеет значения какой он нации или , он человек и у него есть свои чувства, свои эмоции. и этот солдат фридрих совсем не виноват в том, что пришло на ум его руководителю, по его приказу он взял оружее и пришел на эту землю как

Воны вважали сщасливою людиною,яка все своє життя пролежала   на печі,відкривала рота,тільки щоб поісти  хибну думку породила заздрість, а вона, як відомо, присипляє здоровий глузд. я вважаю, що не можна вважати щасливим того, хто залежить від випадкового щастя. така залежність, мабуть, була і в павлуся.а якби він не знайшов дружини, яка б не тільки кохана його, а й була йому матір’ю, якби золоті монети не сипалися на нього просто і неба, якби… тоді павлуся навряд чи вважали б щасливим, яким він, власне, і не був. уявіть собі, що у вас немає друзів, з якими можна було б безтурботно повторити; вам навіть нічого згадати, бо ви не висовували носа далі своєї хатини, відчуття кохання до вас теж ніколи не прийде, бо для того, щоб щось отримати, – треба щось віддати. а що віддав головний герой твору, за що йому таке щастя? оже, павлуша цінував, що має, і тому фортуна була уважною до нього?   є люди, які працюють ледь не цілодобово, недосипають і недої, але вважають себе щасливими, тому що бог подарував їм кусень хліба. хлопець дивується, чому його дівчина зраділа оберемку волошок.«це ж не троянди», – подумає ній. а дівчина закохана, бажана, тому й щаслива.так що ж може зробити нас щасливими? у багатьох в уяві виникають різні рази: гроші, дружина-красуня, прибуткова робота, кар’єра, чарівні дітки-янголятка… лише потім ми згадуємо про моральні цінності, про радість, турботу, любов… про всі ті речі, що запалюють вогник в наших очах, дарують спокій люблячому серцю.  безумовно, щастя вимірюється не в доларах, а в моментах, коли на душі так добре, що виростають крила. ми самі є його творцями. тому, якщо хочеш бути щасливим – будь!   .

  як уже бог схотів посіять землю, так послав нечистого, щоб землі достав з моря. воно тоді не можна було, бо скрізь вода була. і сказав, щоб собі не брав землі, а щоб усю оддав богові, скільки дістане.а він там скільки достав, може, усю взяв, то оддав, а у роті собі сховав. а бог як посіяв землю, так у чорта в роті начала рости земля, начала рвать. а він де пирхав, так там болото стало, де пирхне — коняка; чхає і ригає — чоловік, кінь, собака, кіт. якось-то лукавий заспорився з богом, що вип'є всю воду і поїсть увесь пісок на землі. ото й почав пити воду та жерти пісок. коли напився він води та нажерся піску, то його страшенно роздуло, і він почав блювати: летить та блює, летить та блює. понаблював високі гори, болота. а коли його підпирало кілком під груди, тоді він падав на землю, качався по землі черевом, бився руками й ногами і ото там повибивав цілі долини і глибокі провалля. так лукавий спаскудив чудову божу землю горами та проваллями. і оті скелі та гори, які понаблював сатана, росли б бог-зна доки, та вже святі петро та павло, як ходили вони по землі, закляли їх. ото з тієї пори вони й перестали рости. ото ж після того господь посвятив землю і почав одпочивать після своїх трудів.      ***  з богом заспорився ідол. ідол став казати: — землю, яку ти зробив, таку саму і я проі таку саму зроблю, іно но схочу, то й зроблю,— так ідол каже.ото й почав ідол робити землю. це опуститься в море, аж на саме дно опуститься, вхватить землі в пащеку і з тею землею наверх. а море глибоке, поки-то вийде він наверх — вода геть вимиє землю з рота. не можна винести землі з собою. що не робив ідол, так нічого не є: поки вирине він з моря, то вода вже геть виполоскала землю з рота.допіру ідол до бога. каже перед богом: «так і так мені стається, не попаду з моря землі винести». «то-то,— казав господь,— винесеш землю з моря, оно скажи: «господи, благослови! »ідол промовив «господи, благослови», пуринув на дно моря, набрав землі і виніс її наверх. з теї-то землі пішли гори і каміння. що бог создав, те рівне, чисте, а вже що ідолове, так саме каміняччя — і гори, і всякі викрутаси. то ідол такого понаробляв.       як бог сотворив світ, постановив довершити своє творення чимось шляхотшишим і сотворив чоловіка . жив собі -в раю, та хоть мав усього по достаткам, то все за чимось банував. пізнав пан бог, чого банує — за жінкою, бачите! — і замислив йому сотворити жінку і зробити з неї і несподіванку. коли раз заснув, підсунувся до нього пан бог на пальцях, отворив йому груди, виймив з них одно ребро, положив за себе, а сам почав дірку в грудях залатувати. тим часом надбіг пес (занюхав осхаби-ну! ) і нім пан бог спостерігся, вхопив ребро та й втік із ним. бог пустився собаку доганяти, але собака розумний: до плота та й гон! через нього. ледве вспів пан бог злапати 'го за хвіст, але якось так потяг нещасливо, що хвіст лишився йому в руках, а пес з ребром уйшов.      що мав пан бог робити? адже не мав ще друге ребро і виймати! тому взяв і з хвоста собачого сотворив єву. тому-то у жінок таке волосся довге, як собачий хвіст.