Напишить будь ласка твір на тему : "національні та людські проблеми в кіноповісті "україна в огні"" або "морально-етичні проблеми порушені у кіноповісті зачарована десна"

проблеми моралі в кіноповісті о. довженка «україна в огні»

кіноповість «україна в огні» вперше побачила світ лише 1990 року, хоч була написана ще 1943 р. чому ж так довго забороняли цей твір? перш за все тому, що проблеми моралі та історії в цьому творі подано з погляду загальнолюдського, а не з точки зору панівної тоді комуністичної ідеології. чи не вперше в радянській літературі письменник піддав сумніву політику сталіна, його непогрішимість, адже незважаючи на багатослівні заяви щодо готовності до війни, країна опинилася беззахисною перед ворогом.

«україна в огні» — це повість про те, як у вогні війни гартувалися характери, як укріплювалася людяна мораль, що грунтувалася на одвічних національних і християнських засадах, як руйнувалися тимчасові моральні постулати, бо не витримували випробувань війни. найяскравіше ці проблеми виявилися у ставленні до батьківщини і до жінки. багато прикладів високого духу показала ця війна, але скільки людського бруду вона виявила! про причини цього найточніше говорять вороги — батько й син фон краузи. старий фон крауз зауважив, що в людей, які вміють і боротися, і вмирати гідно, є «ахілесова п'ята»: «ці люди абсолютно позбавлені вміти прощати одне одному навіть в ім'я інтересів загальних, високих. у них немає державного і у них немає вічних істин. тому серед них так багато зрадників». довженкові боліла страшна суть цих слів, тому він і висловився так категорично. україна вже давно була у вогні бездуховності, бо відкинула вічні цінності. ось чому так безжально судили люди один одного. особливо яскраво це виявилося у ставленні до тих, хто залишився на окупованій території. система була безжальна, ще багато років після війни в усіх анкетах містилося оце болюче питання щодо перебування, в окупації. що вже говорити про ті часи! та довженко мав свою думку. хіба хтось із них, тих жінок, дітей, старих волів залишатися в окупації? тому горда й неприступна олеся запорожець пропонує василеві кравчині переночувати з нею, бо він свій, бо він зрозуміє, як страшно їй, дівчині залишатися серед безжальних ворогів, адже свої відступають. василь увібрав у себе високу мораль свого народу, і сором палив його за цей відступ, за те, що залишають жінок на поталу ворогові. він і сам через усю війну проніс пам'ять і любов до випадкової української дівчини олесі, яка довірливо віддала йому цноту і подарувала перший цвіт кохання. він багато разів чув на тій війні легковажні й презирливі слова солдатів щодо жінок, у тому числі й тих, що залишилися в окупації, та щоразу різко обривав ці розмови, соромлячи «героїв». адже вони були серед своїх, їхнє життя, хай і сповнене втрат і страждань, було уже ж простіше, ніж у беззахисних перед ворогом жінок і дітей, які опинилися сам на сам зі своїми проблемами. отож уперше в радянській літературі автор повісті подає іншу точку зору на мораль — людяну, сповнену християнської любові і прощення.

отже, проблеми моралі, розглянуті у повісті «україна в огні», зрозуміти всю глибину горя війни і побачити велич душі співвітчизників довженка.

 

Увірші «і ти колись боролась, мов ізраї» леся українка використовує біблійні легенди про те, як народ ізраїльський шукав землі обітованої. новітнім мойсеєм поетеса побачила богдана хмельницького. здавалося б, повинні запанувати мир та злагода між брата-ми-сусі. але «дух зрадив», і знову український народ опинився ще в більшій неволі на своїй власній землі. провідники нації теж не змогли знайти спільної мови між собою, спільної мети — «з отарою блукали й пастухи». з болем лірична героїня запитує: «чи довго ще, о, господи, чи довго ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі? » можливо, треба розсіяти народ по світу, щоб журба за рідним краєм примусила його боротися й добуватися батьківщини, тоді вона буде ріднішою? твір ліро-епічний, сповнений риторичних запитань, які глибоку занепокоєність поетеси принизливим становищем свого краю й байдужістю народу. 

                                                  життя маленько книжки на світі є багато в цьому цікавому світі жила книжка,на ім*я: українська література. і було у неї в житті всяке, але сьогодні сталося один хлопчик прийшов в бібліотеку і взяв цю книжечку, вона так зраділа що навіть від радості була вона весела не довго, коли хлопчик виріс він поїхав від неї, і вона дуже -  чому, ж ти поїхав від мене запиталась вона сама себе? але в думці вона відчувала що він і так сталось він повернувся, але вона все одно не була весела вона згадала як він копав її, грав у футбол нею,і вона промоли тихесенько чому ж, чому я не в бібліотеці, і і раптом хлопчик почув ці і сказав мамі -  мамо я чув якісь сльози це була книжечка яку я взяв у бібліотеці - так звісно а як ти хотів - але я думав що книжки не вміють плакати - так вони не вміють плакати,але вони відчувають біль яку ти робиш їм - ох я вже біжу я хочу, щоб книжечка відчувала себе як вдома і не хотіла більше в бібліотеку, дякую мамусь - прошу біжи і хлопчик знову почав піклуватись про                                                         кі!