Художні засоби з твору лесі украаїнки давня казка

епітети: люди добрі,  поет нещасний,  сумна діброва, рими-соколята, думи-чарівниці,прудкії коні,вільні руки.

метафори: не цвіла урода гожа,  сонечко червоне заховалось за діброву, час леті, пісні ідуть по людях.

порівняння: розливався людський стогін всюди хвилею сумною, краще смерть, ніж вічний сором, і  мов сон, життя минало.

гіпербола: розходилась по світу стоголосою луною

антитеза: у мужички руки чорні,  в пані рученька тендітна.

інверсія: раз у раз ходила молодь пісні – слова вислухати.

фразеологізм: спіймати вітра в полі

архаїзми: граф, графство, герольди. 

тоня горпищенко, яка працює вожатою в піонерському таборі. можна також наголосити на її любові до вихованців, дбайливому ставлені до природи та зацікавленні історією рідного краю. тоня також виділяється своїми вигадками і завзяттям, і голосом, як веселий дзвіночок. хоч нікому і не потурає, уміє всякого приструнити. тоня завжди в і дітлахів. уміє вона їх зацікавити, розповісти про кожну рослинку чи команшку, водить у походи. тоня : весела, допитлива, працьовита, віддана, відповідальна, має підхід до дітей, щира, чесна, чиста, здатна на сильні почуття, переймається долею світу.

віталик: на вигляд звичайний, необережний, досвідчений радист, чистий душею, романтичний, цілеспрямований, не падає духом, активно шукає виходу із скрутної ситуації, допитливий, скоромний, чесний, розумний, сміливий, відповідальний.

«в одній спідниці, простоволоса, виглядала страшно. очі налилися кров’ю з лютості та розпуки. в руках держала сокиру». (палажка, мати павлуся.)  «їх стіжкуваті шапки і догори вовною обернені кожухи надавали їм такого страшного вигляду, що, дивлячись на них, кров замерзала в жилах». (татари, що напали на спасівку.)  «…був кремезний козак літ тридцяти. одягнений у широчезні, як море, червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. на ногах добрі шкапові чоботи. сорочка була подерта і замащена… жилаві руки з п’ястуками, мов довбеньки. …згинав залізні штаби, а коня підіймав поперед себе, мов барана». (семен непорадний, сторожовий козак.)  «йому було вісімдесят літ зроду; та хоч було спочити старим костям у якому зимовику, він не давався старості і волочився з козаками, граючи на бандурі та розвеселяючи їх грою і співом. …стріляв з рушниці так, що птиці під час льоту не промахнув. до того, він знав, як лічити рани зіллям…» (січовий дід панас.)  «розплющив очі і побачив над собою високого чоловіка з люлькою в зубах. чоловік був одягнений у подерту, брудну одежу і мав на голові татарську шапку. на ногах у нього були постоли, обв’язані мотузками. лице чорне, пожовкле та розкуйовджена чорна борода. …уся його зброя — довгий ніж за поясом». (потурнак — харциз карий.)  «був веселий, і за це його всі полюбили. девлет-гірей наказав видати йому гарну одежу, і тепер годі було впізнати того обідраного невільника, кінського пастуха». (павлусь.)