На завтра, іть! треба написати невеликий твір на тему "моє призначення у житті" , всього 15 речень (я взагалі ні призначення незнаю, ні творів нормально писати не вмію) ; ((

симоненко доводить, що щастя не лише в матеріальних благах, достатку. людина має розуміти красу природи, прагнути жити в гармонії з навколишнім світом і собою. поет звертається до нас: «гляди ж, не проспи». є люди, які думають, що в них все попереду, не поспішають робити добро іншим.

кожна людина — цілий світ. людина замислюється — а чи так я живу? що треба зробити, аби залишити по собі добру пам’ять? а сьогодні все для тебе, го­ворить поет, отож проживи життя гідно, достойно людини, передай нащадкам те, що дістав ти в спадок від пращурів.

в. симоненко сміливо ламав стереотипи, оспівуючи не полководців, героїв, керівників, а простих людей, які творять щоденний подвиг. мільярди людей… усі вони неповторні й несхожі. вони, як зірки на небі, де кожна горить незвичайним світлом. він сміливо заявив: «на світі безліч таких, як я. та я, їй-богу один». з точки зору ліричного героя, людина — це унікальна особистість з не­ повторним внутрішнім світом. спеціально для неї створений весь світ, і потріб­но скористатися цим даром.

ця поезія спонукає до роздумів про кожного з нас: які ми є, чи відповідаємо тим критеріям людяності, які утверджує своєю поезією в. симоненко. треба гідно прожити життя, лишити добрий слід на землі, бо призначення людини — творити добро, жити відповідно до законів людської моралі.

 

      образ михайлика з твору "гуси-лебеді летять" пропоную описати так:       михайло - маленький хлопчик, який і є головним героєм твору. ця дитина є дуже допитливою, розумною, зацікавленою в житті. матір каже про свого сина так: «може, з нього й буде якийсь толк, якщо безтолоч он звідти ». звичайно, хлопчик ще дитина, тому він потрапляє у різні незвичайні ситуації. проте близькі не сумніваються у силі його розуму. так, улюблений дідусь пророкує своєму онукві:   «будеш іти межи люди і вибивати і». так і сталось. михайлик став видатною людиною - письменником.       хлопець з дитинства не цурався праці, любив труд, був привчений до роботи руками:   « треба щось робити, охоче дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». попри малий вік, михайло має внутрішню силу. сам він каже:   «я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину..».  михайло мав не безтурботне дитинство, з усіма його тяготами, нещастями, сімейними проблемами та драмами. проте зумів вирости освіченою та високодуховною людиною. образ михайлика можна ставити в приклад для наслідування, адже цей хлопець наділений позитивними рисами.

Емма Андієвська "Казка про двох пальців"

Головнi героï – пальці, зокрема два найменших

Пальці ⇒ родина, діти у сім'ї; родина-нація

Уривок з твору:

"Сталося це тоді, коли ще рука мала сім пальців, на небі оберталося сім планет, а кожній людині дано було сім доль. Тоді й сама рука, чувши себе молодою і сильною, не надто багато часу присвячувала вихованню своїх дітей-пальців особливо двох найменших, гадаючи, мовляв, час їх сам навчить й уговтає, нехай собі ростуть на волі й без примусу, бо те, що має статись, однак станеться, і цієї миті не варто ні пришвидшувати, ні уповільнювати, усе підвладне порам року, і кожний носить в собі своє призначення".