Твір "мої роздуми над оповіданням я. стельмаха химера лісового озера, або митькозавр із юрківки

ти мены ы я тобы

 

 

Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті григора тютюнника. образ климка втілює  ідеал людини. у маленькій сирітській душі климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно.

Пам’ятник кобзареві. найголовнішою ознакою мого трудового міста є його архітектура. у минулому столітті центр харкова уособлював розкіш та індивідуальність, у тридцяті роки нашого століття - простоту і монумен-талізм пролетарської епохи. але є у харкова особливі ознаки - місця, які уособлюють його самобутність: держпром, «дзеркальна течія», пам’ятник кобзареві. особливо шанують харків’яни пам’ятник тарасові григоровичу шевченку. його встановлено в міському парку на вулиці сумській. уминулі роки парк належав університету, він так і називався університетським садом, а тепер він має ім’я великого кобзаря. пам’ятник розміщенний так вдало, що його видно з кожної алеї. до того ж, шістнадцять фігур, які оточують постать шевченка, розташовані по спіралі навколо центрального пілона. вони краще простежуються з бокових алей. постать шевченка видно здалеку, вона гігантських розмірів, близько шести метрів, тому перехожі мають змогу вдивитися в обличчя видатного поета. скульптор так вдало передав риси його зовнішності, що, здається, можна уявити його вдачу: сміливість, допитливість, рішучість. від усієї постаті віє бунтарством і непримиренністю.   ус і шістнадцять фігур, розташовані навколо трикутного гранітного пілона, удвічі меншими за кобзаря, проте теж добре простежуються. особливо мене вражає жінка з немовлям на руках - катерина. оскільки цей пам’ятник я знаю з дитинства, то не уявляю катерину іншою. навіть читаючи твір, я бачу її саме такою, як на пам’ятнику. а далі, герої шевченкових творів - , навіть по-вержені (одна постать лежача) вони дужі і вражаючі, бо вони - борці за волю. і козак-запорожець, і миколаївський рекрут, і селяни показані закутими, але нескореними. ус і інші образи - уособлення більш пізньої доби - доби революцій і пореволюційних перетворень. і лише одна постать може бути уособленням усіх часів, це постать дівчини з книгою. хоча в ній добре вгадується епоха років тридцятих, проте я вважаю її сучасною, бо нинішній молоді    теж    властивий    потяг    до    знань,    а харків    вважається найкрупнішим студентським містом в україні. символічно і те, що композицію розпочато і завершено жіночими постатями, адже образ жінки у творчості т. г. шевченка - це образ україни. скульптор м. г. манізер і архітектор і. г. лангбард ставили своїм завданням показати значимість великого кобзаря для минулого, сучасного і майбутнього. і це в тридцяті роки, коли українська культура потерпала від культу сталінізму! а українські актори наталія ужвій, амвросій буч-ма, іван мар’яненко, олександр сердюк залишили свій слід не лише в театральному мистецтві, а і в архітектурі, скульпторові у створенні пам’ятника.   пам’ятник т. г. шевченкові в харкові було відкрито 24 березня 1935 року. відтоді минуло багато часу, але кожний харків’янин пишається і тим, що цей пам’ятник є одним із найкращих у світі, і тим, що він став невід’ємною частиною нашого давнього і вічно молодого міста.