Твір на тему безсмертя і добро вічність і краса за творами

твір безсмертя і добро , вічність і краса 

1)Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
2)Риторичні оклики: «Напнемо вітрила наших мрій!» «Кораблі! Шикуйтесь до походу!»«Нидіє на якорі душа!» «Півень землю всю не розгребе!» «Шкварити байдужість на вогні!»
3)Риторичні запитання: «Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді?» «Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді?»
4)Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».
5)Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».
6)Тавтологія: «відкрито вже відкрите».

Відповідь:

На мою думку, можна виправдати крадіжку Михайлика. Слова матері «то й добре, синку, що давав» вказують на те, що вона пишається хлопцем.

 Звичайно, красти не можна, до того ж усе таємне рано чи пізно стає відомим. Родичі, котрі змушені важко працювати, не схвалювали захоплення хлопчика до читання, а крадіжка здавна вважалась великим гріхом. Хитрий та корисливий Юхрим Бабенко спонукає хлопця до поганого вчинку. Щоб прочитати книгу, Михайлик без відома бере гарбузове насіння, яке відклала мати для посіву. Коли хлопчик повернувся додому, разом зі щавлем «із кишені вилетіли дві гарбузові насінини і впали на долівку». Проте хлопчик «не побачив гніву на … обличчі» матері. Вона на той час уже знала, що її насіння Михайлик не пошкодував для голодної дитини з Херсонщини: «Я догадалася, що це ти, збитошнику, але нічого їй не сказала». Навіть мати «зітхає і гладить рукою мою нерозумну голову…», виправдовуючи крадіжку з насінням, яке завжди «в її устах і душі …було святим словом».

   

Пояснення: