Склади невеличкий вірш з фразеологізмами

п"є устами мед  завжди

цей чоловік дивакуватий.

йому і  гостроту скажи  -

він все одно  крилатий!

 

себе він крилами тими -

з доброт, щедрот й любові-

від світу злого захистив,

де й вільному  немає волі. 

 

як шкода рідких диваків,

далеких від  всього  земного,

нам не  сягнути їх верхів!

а ї життя швидкогоⓐ.

Відважна: "соломія все йшла. вона зібрала свою енергію, всю свою силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди." віддана: "люди добрі, - благала соломія, стоячи на колінах,- змилуйтесь, прийміть нас до ж бачите - пропадаєіка мого постреляного, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях..я вам оддячу, я вам ізміть усе, що маю.. не кидайте " портрет: яскравий, багатогранний, глибокий образ української літератури думки, почуття, переживання: волелюбність, вірність простої жінки. риси характеру: вірність, самовідданість, хоробрість, відвага, сила духу, ненависть до гнобителів, щирість, душевність, здатність на самопожертву, оптимізм, енергійність.

Уширокому значенні література —- це все написане, що має суспільне значення. а твори, які мають мистецьку вартість, естетичне значення, називають художньою літературою. синонімом до терміна "художня література" є красне письменство. а. ткаченко зауважив, що термін "художня література" — це калька з російського "художественная ". у нас немає слова "художества" як збірного з різних видів мистецтва, тому доцільно вживати термін "мистецька література", але він незвичний, поки що не прижився у нашій естетиці.існують два погляди на те, що таке художня література. класичне визначення літератури йде від давніх греків. згідно з цією концепцією, літературою називаємо творче відображення дійсності в картинах і образах, створених засобами мови. таке відображення має і пізнавальне, і виховне, і естетичне значення.у кінці xix — на початку xx століття сформувався й інший погляд на літературу. згідно з ним літературою називають мистецтво слова. розуміння літератури як мистецтва утвердилося у xix столітті у практиці романтиків, які вважали, що поет наділений креативною силою. "мистецтво, — відзначає ю. ковалів, — художня дійсність, рівнозначна довколишній, естетично неповторна, створена за законами краси, оцінювана на підставі сформульованого і. кантом "незацікавленого інтересу". хоч мистецтво не має аналогів у реальному світі, однак спирається на принципи мімезису, сформульовані платоном та арістотелем, розбудовує внутрішній світ творчості, що тяжіє до універсалізму, протистоїть руйнівному хаосу та утилітарній практиці".1 ю. ковалів називає кілька моделей мистецтва: 1) вираження митцем його думок, почуттів, фантазійного мислення, несвідомих імпульсів; 2) засіб спілкування чи ігрової активності; 3) "зображення життя у формах життя"; 4) конструювання ризоморфних структур.кожна із таких моделей, на думку вченого, має право на існування.довгий час мистецтво трактували як засіб естетизації міфів, політики, релігій, педагогіки, утилітарних інтересів. лише у xix столітті з'являється теза "мистецтво для мистецтва", яка актуалізує ідею несумісності мистецтва зі службовими функціями.