Скласти план до твору казка про царя

1)"я б для батюшки-царя родила богатыря". 2)"здрастуйте, червона дівиця, будь цариця і народи богатиря" 3)"у ті пори війна була." 4)"настає час родин" 5)"наказ царя" 6)"порятунок матері і сина" 7)"битва лебідя серед брижів" 8)"порятунок лебідя-дівиці" 9)"поява граду та зустріч цариці і князя гвідона" 10)"зустріч торговців" 11)"коли торговці прибули до царства славного солтана" 12)"відбутя царя солтана до князя гвідона" 13)"як царь впізнає свою царицю та сина"

Ігоізм коли води знайшли пораненого птаха тільки один з хлопців допоміг пташці а інші развернулись і пішли  формування характеру підлітка; вплив на його поведінку та світоглядні позиції сім’ї, школи, середовища тощо. змужніння й дорослішання дитини як розширення її життєвого досвіду: поступової «належності до світу», де більша відповідальність, «де ніхто не має права легковажно, безвідповідально й нерозсудливо ставитися до життя», де суворіші закони та випробування. самореалізація дитини. стосунки ровесників (перше кохання й протистояння, суперництво друзів і самоствердження). діалог поколінь, батьків і дітей, їх стосунків. морально-етичні проблеми (чесність, підлість, байдужість, безвідповідальність та і

  джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

чим довше живу та більше взнаю, тим більш суперечливим постає світ переді мною. з одного боку, в ньому є чимало доброго. є батьки, які люблять мене та піклуються про мене. в нас є затишний будинок, де можна сховатися від холодів та негоди. ще в мене є друзі, з якими мені цікаво проводити час, які , коли мені це потрібно. крім того, мене оточує багата та природа, що дарує усе необхідне для життя, до того ж радує очі своєю красою. є безліч цікавих речей у світі, що роблять його по-справжньому чудовим.

а з іншого боку, в нашому світі є багато болю – хвороби, нещасні випадки, злочини, війни, знищення природи, людська ненависть, зрада, підлість, жадібність, заздрість. хоч вони не трапляються з кожним з нас щосекунди, проте ми часто чуємо про них від інших, взнаємо з телебачення та інтернету. і це, безумовно, лякає. не лише через те, що починаєш усвідомлювати, що в житті може трапитися будь-що, в тому числі й погане, а й тому, що, мабуть, чужого болю не буває. хіба можна спокійно дивитися на горе того, хто втратив близьку людину? хіба нам байдуже, коли хтось плаче, бо його образили, зрадили? і як цьому зарадити?

нажаль, часто я помічаю, що люди стають байдужими до нещасть інших. усі ми надто заклопотані, виснажені, не маємо часу, сил, грошей. ми перестаємо співчувати людині, в якої неприємності чи горе. ми кажемо «сам винен» або «треба було думати раніше». ми з полегшенням зітхаємо, що неприємності оминули нас самих. нас привчають до того, що кожен сам за себе і всього має досягати своїми силами. проте, сили кожного – не невичерпні, часом саме їх раптовий кінець спричиняє хвороби, нервові зриви, крах планів та втрату близьких. саме тому, що ми всі – люди, ми маємо спробувати бути добрішими один до одного.

крізь усю багатовікову історію людства, де одні люди використовували інших, саме доброта звичайних людей йому виживати. добрі жінки не переставали турбуватися про дітей – і своїх, і чужих, покинутих, чоловіки – підтримувати їх та один одному, друзі – ділитися хлібом та дахом над головою, лікарі – рятувати хворих, сміливі – переховувати невинних втікачів. без них – добрих людей – навряд чи наша цивілізація зайшла б так далеко.

добро – це бачити в людині насамперед людину, а не чужака, ворога, конкурента, інструмент досягнення цілі. це зробити для іншого те, що складно для нього, але зовсім легко для тебе. добро – це людяність, взає, це особливе ставлення одне до одного та до всього живого на планеті. саме добро, а не нові технології та багато грошей, рятує світ та людство від фізичного та духовного знищення