Мій літній поїзд зупинився знову перед цією айстрою смутною. і я зійшла в її казкову тінь. "у нас дощі! " - буденно повідомив мій чоловік. а я зітхнула: "" і привітала радощі прості. притишена до світлого ріаnо, десь, за стіною, скрипочка співала. я сіла в крісло до вікна лицем. і милостиво осені кивнула, мовляв, я вже готова. я вернулась. розпочинай класичний свій концерт. заговорив у сутінках годинник про те, як час проходить крізь людину і там, за нею, - вічністю стає. і розуму нема туди дороги. і лиш душі меланхолійний погляд провидить все, коли годинник б'є. вступає високий і безмежний, заслухатись його - необережно. розмиє дощ той нетривкий сосуд, в який тебе природою відлито, яким тебе одділено од світу, і переллє в холодний білий сум просторі але годі вже печалі. бо нетерпляче галасує чайник. і славословить затишок цвіркун. і в тому всьому є спокійна сталість, мов за віки нічого тут не сталось. завжди тут бив годинник у кутку. завжди під ним дівчатко виростало. в товсті косички банти заплітало. і сутінки торкалися ві усе але довіку буде - твій дім, і осінь, і ласкаве чудо концерту для дощу і цвіркуна.

мой летний поезд остановился сноваперед этой астры грустной.и я сошла в ее сказочную тень."у нас дожди! " - буднично сообщилмой муж. а я вздохнула: "дома "и поздравила радости простые.

приглушенный к светлому риаnо,где-то за стеной, скрипочка пела.я села в кресло к окну лицом.и милостиво осени кивнула,мол, я уже готова. я вернулась.начинай классический свой концерт.заговорил в сумерках часыо том, как время проходит сквозь человекаи там, за ней, - вечностью становится.и ума нет туда дороги.и только души меланхолический взглядпровидит все, когда часы бьют.

вступает дождь высокий и безграничен,заслушаться его - неосторожно.размоет дождь то непрочный сосуд,в который тебя природой отлит,которым тебя оддилено от мира,и перельет в холодный белый суммпространств но хватит печали.потому нетерпеливо кричит чайник.и славословит уют сверчок.и во всем этом есть спокойная постоянство,как за века ничего здесь не произошло.всегда здесь бил часы в углу.всегда под ним девочка вырастало.в толстые косички банты заплетали.и сумерки касались окна все мина но вечно будет -твой дом, и осень, и ласковое чудоконцерта для дождя и сверчка.

Такие?  

  святий миколай

святий миколаю,прийди до нас з раю,принеси нам дарикожному до пари.

цукерки смачненькі,булочки пухкенькі,книжечок багаточитати у свято.м. підгірянка

 

лист до святого миколаями пошлемо листочок до раю: „не забудь нас, святий миколаю! не забудьте про нас, янголятка! –вас прохають і хлопці й дівчатка.завжди ми були чемні та милі,до садочка охоче ходили,шанували матусю і тата,любили сестричку і брата.

ми складаєм долоні маленькіу молітві до божої неньки,тож гостей ми чекаємо з неба –а антипка нам зовсім не треба! ”гей, напишем листочка до раю: „ми чекаєм, святий миколаю! ми чекаємо вас, янголятка! ”а підпишемо: хлопці й дівчатка.

н.наркевич

 

 

у  ніч святого миколая

темна нічка за шибками.сон на крилах вже летить.небеса блистять зірками,та івасик ще не спить.

у голівці сонні мрії хмари, небо, зорі, білі ангели-лелеї,а між ними

на санчатах щедрі дари –вже готове все як слід.ангели стають у париі злітають вниз, на сві

миколай, дідусь старенький,ставить дари на столі,а івась питає неньки: „ненечко, чи це мені? ”темна нічка за шибкамизаглядає до вікон.спить івасик біля мами,усміхаючись крізь

і.савицька

1) Повість-казка – жанр літератури, в якому фантастичні світи, події та герої в той же час відображають особливості та правила світу реального.

2) Пригоди семикласниці Софійки, яка  намагається розплутати зловісну таємницю.

3) Уславлення доброти та працелюбства семикласниці, її активної життєвої позиції, засудження зла та несправедливості.

4) Софійка, її мама, тато, молодший братик Ростик, Вадим Кулаківський, колишній сусід  Сашко, тітонька Сніжана та її наречений Валентин.

5) Чуйна до людей

6)

Объяснение: