Сочинить.стих.про.наш.класс.на.украинском.языке.для.3-го.класса

вместе мы сила вместе мы класс.нет на свете дружнее нас!  

Фрі́дріх Ши́ллер (нім. Friedrich Schiller, повне ім'я — Йо́ганн-Крістоф-Фрі́дріх Шиллер, нім. Johann Christoph Friedrich von Schiller; 10 листопада 1759 — 9 травня 1805) — німецький поет, філософ, професор історії, теоретик мистецтва і драматург, представник напрямків «Буря і натиск» і романтизму в літературі, автор «Оди до радості», змінена версія якої стала текстом гімну Європейського Союзу. За фахом спочатку військовий лікар. Увійшов в історію світової літератури як палкий захисник людської особистості. Протягом останніх сімнадцяти років свого життя (1788—1805) дружив з Йоганном Гете, якого він надихав на завершення його творів, що залишилися в чорновому варіанті. Цей період дружби двох поетів і їх літературознавча полеміка увійшла в німецьку літературу під назвою «Веймарський класицизм».

Король Лір вигнав Корделію з Англії, бо вона не запропонувала йому нічого крім любові та відданості. Владика поділив своє королівство між старшою та молодшою дочками. Лір, не дивлячись на свій норов, беззаперечно довіряє своїм дітям. Розкривається ще одна риса героя: наївність і довірливість.

Король Лір, засліплений владою, втрачає почуття реальності, надміру довіряє улесливим придворним та своїй родині, за що поплатився. Дочки його принизили та вигнали. Жебраком король Лір став не тільки фізично, він жебрак як батько і як король, тому що власними руками позбавив себе влади, привів до влади дочок-зрадниць та вигнав ту, яка любила його по- справжньому.

У кінці твору король зрозумів, що помилився, йому було соромно за те, як він вчинив з Корделією. Втративши корону, дім та дітей, старий Лір нарешті збагнув щирі почуття Корделії, її чисту душу. Герой змінився під впливом переживань і страждань, які відкрили йому очі, збагатили й облагородили його душу. Король Лір божеволіє, адже з одного боку його зрадили власні доньки, а з іншого він як батько вчинив страшну несправедливість проти власної дитини.

Зустріч з Корделією дала йому щастя. Вона до йому повернути владу. Проте світ сильних і багатих не вибачає тим, хто повстає проти нього, тому загибель Корделії та Ліра неминуча. А людина тільки ціною власного горя, власних випробувань доходить висновку, що немає нічого важливішого за родину, ціннішого за людяність і співчуття. Щоб підкреслити цю думку, в баладі змінено історичний сюжет. Корделія загинула в одній із битв за права свого батька, а не у в’язниці. Горе, що спіткало короля, це покарання за його жорстокий вчинок проти власної дитини. Лір не пережив смерті Корделії, бо біль від втрати єдиної дитини, що залишилися йому вірною, та усвідомлення того, що він певною мірою винен у її смерті, й спричинили смерть героя.

Король Лір на початку твору показаний жорстоким егоїстом, що вимагає покори та великої любові не тільки від підданих, а й від своїх дочок. Шлях страждання та спокути змінюють героя, у фіналі твору ми бачимо люблячого батька, людину, що картає себе за учинену ним несправедливіст