Суть кріпосного права у творі "інститутка"

В

Ідеться про учителя,

Такого мудрого й милий,

Є він нашим провідником,

В пізнанні світових справ.

І

Він інтелектуальний,

Інтуїтивний та знавець,

Інспірує нас до знань,

Із світом він наш знайомий.

Т

Терплячий і творчий,

Турботливий і тверезий,

Теорії йому не чужі,

Та практика його друзі.

Е

Ерудований і енергійний,

Експерт у своїй справі,

Емоції він учить лагодити,

Естетику і красу він знає.

Л

Любить він нас навчати,

Любить він нас розуміти,

Лідер в освітній галузі,

Людина просто неперевершена.

Ь

Бо він - вчитель неперевершений,

Багато мудрості приніс нам,

Ьакалавр, магістр, доктор,

Безмежна його праця й талант.

Так вітаймо учителя,

З ним ми ростемо й навчаємось,

Він веде нас до знань нових,

Вчитель наш усіх часів.

Пояснення:

Удачі)

Объяснение:

Сильний вибух було чутно всюди. земля ніби здригнулася, закричала від болю. піднялася сильна пилюка, наче осінній туман. серед обломків, мотлоху та мертвих тіл, сидів на коні богдан хмельницький. його очі були сумні, в серці з'явилася біль. — перешукайте все, перерахуйте кожного загиблого! — всі чули! ? не стійте, як вкопані! - якийсь козак підловив слова хмельницького. тіла козаків та ворогів складали біля містечка. хмельницький хотів, щоб поховали кожного. найскладніше було тягати каменюки, пилюка ускладнювала роботу. один із козаків, його називали копа, сидів на обломках церкви. він був слабким козаком, тому не міг домогти. завжди над ним знущалися, і зараз не обійшлося без цього. — та що ти, копа, чи не їв зранку, що сили не маєш? - веселий гомін піднявся серед козаків. це їм повезло, що хмельницький не чув. вони вже майже збиралися йти, але копа все ще сидів на обломках. — теж мені, силачі пробубнив хлопець та вже збирався йти, але почув чийсь кашель. — чи чується меня, чи справді хтось кашляв? - він нахилився до обломків та прислухався, але нічого так и не почув. — тю, хай тобі грець! вже з глузду з'їхав! але у відповідь знову кашель. сильний, голосний, чоловічий кашель. копа затих, а потім почав панічно розбирати каменюки, роздираючи свої руки. —живі! тут є живі! на крики копи збіглися козаки та стали йому . під обломками лежав антось, накривши собою орисю. десь в глибині душі хмельницького проявився промінь маленької радості. антось постраждав більше, тому його довго виходили. дуже довго він пролежав без свідомості и марив, звав орисю. дівчина, коли прийшла до себе, сиділа весь час біла антось, годувала його і тримала за руку. нарешті коли хлопець прийшов до себе, їх позвали до хмельницького. нагородивши обоїх почесними званнями, він благословив їх. орися стала героїнею, а антосю дозволили залишитися з козаками. через деякий час вони зіграли гучне весілля, на якому був хмельницький. на весіллі антось висловив свою думку щодо об'єднання україни, за й що отримав запрошення приймати участь у визвольній війні. пара оселилася в тихому селі, де незабаром у них народився синочок. антось приймав участь у більшості битв, вдома його чекала орися з діточками. антось та орися виховували своїх дітей гідно. вони померли своєю смертю, в спокої та щасті. за їх сміливий вчинок бог нагородив їх довгим та щасливим життям. ну, как то так) надеюсь, что .