Твір на тему новелла дари волхвів

ответ: «дари волхвів» стало одним із найкращих і найпопулярніших новел о. генрі. у ньому відчувається душа автора, найпоказовіші риси його таланту, воно дарує людям віру в любов.

объяснение: дія відбувається у місті  нью-йорк  напередодні  різдва  у бідній квартирі молодого подружжя джима і делли. вони палко закохані й увесь рік таємно збирали гроші на подарунки один одному. на жаль заощадження виявилися мізерними. так, делла змогла заощадити лише  долар  і вісімдесят центів, які далися їй неймовірними зусиллями, адже дохід їхньої сім'ї на тиждень становив усього лише двадцять доларів і їй доводилося торгуватись із бакалійниками за кожен цент. цих грошей було замало на особливий подарунок для джима. тому напередодні різдва вона зважується пожертвувати найдорожче, що вона мала, ― «каштановий водоспад» її волосся, яке «спадало аж за коліна». отримавши у перукарні гроші за свої розкішні коси, вона щаслива і окрилена надією побігла по крамницях на пошуки особливого подарунка. їй пощастило нарешті знайти і придбати своєму коханому чоловіку платиновий ланцюжок для годинника. однак, як виявилось згодом, джим продав свого золотого годинника, якого він успадкував від батька і діда, задля подарунка коханій деллі. він придбав для неї набір чудових, омріяних деллою, черепахових гребенів для волосся, оздоблених дорогоцінними камінцями, які так пасували до її розкішного каштанового волосся, якого вже, на жаль, не було.

фінал новели і сумний, і щасливий одночасно. сумно, що кожен віддав найцінніший свій скарб заради непотрібного подарунка, але ці жертви щасливі для закоханих. вони довели, що кохання безцінне, подарували один одному любов, відданість, готовність до самопожертви. автор називає цих двох закоханих найсправжнішими волхвами, які обмінялись безцінним подарунком

Українські степи - це нескінченне море, що колихається пiд палючим сонцем, це безкрайній простір, це відчуття суцільної нескінченності простору і часу, це почуття абсолютної свободи. все це ж можна сказати і про море - найулюбленішою стихії а. айвазовского. ось чому на своїй картині «чумацька  українські степи - це нескінченне море, що колихається пiд палючим сонцем, це безкрайній простір, це відчуття суцільної нескінченності простору і часу, це почуття абсолютної свободи. все це ж можна сказати і про море - найулюбленішою стихії а. айвазовского. ось чому на своїй картині «чумацька валка» він поєднав море і степ. чумаки - це люди, промисел яких полягав у тому, щоб зібрати обоз з декількох возів, запряжених волами, і відправитися до криму, де в той час добувалася сіль. тоді це був дуже цінний товар, буквально на вагу золота. поїздка була непростою. у такі поїздки відправлялися тільки відважні, досвідчені люди, які вміли і визначати погоду за прикметами, і дорогу - по зірках. недарма по-українськи знамените скупчення зірок чумацький шлях називається «чумацький шлях» .ось і на картині і.айвазовського ми бачимо обоз чумаків у дорозі. у картини відсутня композиційний центр як такий - це зроблено навмисно, щоб показати глядачеві нескінченну дорогу, по якій ідуть чумаки. можна побачити звивисту грунтову дорогу в степу, яка вже ними подолана, але ж скільки ще їм належить пройти! обоз тільки-тільки почав в'їжджати на пагорб так, що його «хвіст» навіть і не видно, тому глядачеві картини важко уявити протяжність самого обозу. можна розглядати лише фігури трьох чумаків, особливо чітко - першу. це що стоїть на весь зріст дівчина в національному українському одязі. вона стоїть, обернувшись назад, на пройдений шлях: чи то відміряє, скільки пройшов обоз, чи то орієнтується в часі по заходу сонця. зазвичай, чумаками були тільки чоловіки, але художнику, напевно, хотілося додати картині жіноче, ліричне начало. художник недарма вибрав для своєї картини час заходу: сі сонце по-особливому підкреслює красу української природи, якою зазвичай притаманне буйство фарб. але в променях заходу ці фарби по-іншому, приглушеннее, так щоб море, намальоване на картині в лівому кутку, зливалося зі степом. колоритні українські будиночки і млини тільки ліричності в загальну атмосферу цього полотна.

Вукраїні є свої звичаї святкування весілль.кожна родина хоче найкраще весілля.в нашій сімї було все приїхали до нареченої щоб .порозвішували часом наречена вже зібралася.десь о 9 годині приїхав наречений.щоб забрати свою кохану йому потрібно було пройти всі перепони,сказати 10 слів про наречену.зайшовши до хати наречений повинен здогадатичя в якій коробці лежить друга туфелька коханої.потім за наречену просили викуп.забравши вже майже жінку вони поїхали до раксу.потім на фотосесію.на 16 годину до ресторану.там були веселощі,розваги,естафети,різні побажання молодим.потім з нареченої зняли фату,як символ прощання з дівоцтвом.все закінчилося десь о 12 годині ночі.мені здається,що українські весілля найкращі за традиціями.