10 слiв на подвоення 10 слiв на подовження

Подовження: знання, сторіччя, гілля,  суддя, рілля, ілля,  зрання, навмання, спросоння,ллє. подвоєння: ввічливий, віддати, відділ, заввишки, ззаду, оббити, роззброїти, роззява,розрісся, трясся,огненний, священний.

Казка про префікси була собі країна українська мова. у ній було дуже багато слів. кожен з них виконував певну роботу. одні слова називали предмет, інші – вказували на його ознаку. були такі слова, що називали дію предмета, а ще інші вміли зв’язувати слова у речення.                                також в українській мові жили префікси, які вміли утворювати нові слова. вони завжди знали перед коренем якого слова стати. префікси виконували важливу роботу, вміли змінити слово. префікси жили у дружбі і злагоді. але одного разу між префіксами з – і с – виникла суперечка. кожен з них думав, що він важливіший за свого брата.  вони наввипередки почали ставати перед коренем кожного слова.  почався у країні великий безлад. і тому королева грамотійка розсудила їх так. префікс с – стає перед  буквами к, п , т, ф, х, а префікс з- стає перед іншими буквами.  з того часу   запанувала в українській мові гармонія. 

1.  розкішні крислаті кущі з буйною лозою, обліплені лапатим листом, вкривали підгір"я. (м. коцюбинський) 2. яскраво зеленіли змиті дощем хліба (о. гончар) 3. ще спить земля, укутана снігами (д. луценко) . 4. стоїть налитий синню день (м. паяієнко) . 5. мені ще й досі сниться берег, залитий сонячним огнем (в. сосюра) . 6. 3 золота зіткане сяєво ллється (м. рильський) . 7. сяйвом переповнені плоди мерехтять, палають, не згасають (є. гуцало). 8.я розпитаю про листя, опале в осиннім саду. (і. коваленко). 9.край моря сонце золотить укриті лісом гори. (н. забіла). 10.жовте листя, на вітрах розвіяне, поховала у снігах зима. (м. луків). п.с тут ще з діє!