vinokurova88251
?>

Запишіть похідні прийменники в три колонки: 1 — разом, 2 — окремо, 3 — через дефіс. Десь селом, на гонах далеких, гасло сонце. Вилізли тіні із садків, з-під стріх, із-за повіток. Лише на димарях та на вершках дерев ще промінь останній. На дзвіниці бовкнув дзвін… Мов хто випустив по одному жовтих птахів, і летіли вони один по одному понад хатами на ліс. Через хвилин десять, може, більше, зайшов і Давид у млин. Слідом за ним Матюха всунувся у двері. Цей — пика з-під кудлатої шапки, мов здоровенний баклажан червоний. Він пройшовся поміж селян, зірко спідлоба роздивляючись. Підняв голову Матюха й очима п’яними важко поліз по обличчях селян — на передніх партах і в глиб класу. Біля вікна — на Тихонові та на Давидові потоптався поглядом. Час од часу стара Мотузчиха захлиналась кашлем під комином. Давидові одразу стало якось не по собі, і він уже відчув, що не скаже, як думав: щиро, по-товариському. Саме до землевпорядкування готувались, із дня на день ждали в село землемірів. (За А. Головком)

Украинская мова

Ответы

Boris1247
Явважаю що у цьому творі відіграє справедливість.не треба бути зрадником .і брехати не треба.але за свою брехню федько врятував друга.хоч той йому ворог і   зрадник.треба завжди віддячити своєму другу за вчинок .бо потім стане пізно.коли вже халамидник помер                                                                                         
tat122
Стоїть на краю нашого села одинока тополя.И все б нічого,та почала вона потихеньку всихатися.Занепокоїлися селяни-то ж кому не скажи,як до села їхати-усяк знав,що як тополя трапиться,то вжей до села рукою подати.І вирішили селяни до одиначці.Зібралися всі гуртом та й пішли до тополі.Хутко зрізали зайві засохлі гілки,щоб не заважали розвиватися молодим галузкам.
Високо піднялось гіляччя з того часу.Так і кажуть люди до цього часу на селі:"Та то тополя руки догору підійма.Дякує за те,що ми її врятували".

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Запишіть похідні прийменники в три колонки: 1 — разом, 2 — окремо, 3 — через дефіс. Десь селом, на гонах далеких, гасло сонце. Вилізли тіні із садків, з-під стріх, із-за повіток. Лише на димарях та на вершках дерев ще промінь останній. На дзвіниці бовкнув дзвін… Мов хто випустив по одному жовтих птахів, і летіли вони один по одному понад хатами на ліс. Через хвилин десять, може, більше, зайшов і Давид у млин. Слідом за ним Матюха всунувся у двері. Цей — пика з-під кудлатої шапки, мов здоровенний баклажан червоний. Він пройшовся поміж селян, зірко спідлоба роздивляючись. Підняв голову Матюха й очима п’яними важко поліз по обличчях селян — на передніх партах і в глиб класу. Біля вікна — на Тихонові та на Давидові потоптався поглядом. Час од часу стара Мотузчиха захлиналась кашлем під комином. Давидові одразу стало якось не по собі, і він уже відчув, що не скаже, як думав: щиро, по-товариському. Саме до землевпорядкування готувались, із дня на день ждали в село землемірів. (За А. Головком)
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*

Популярные вопросы в разделе

Sakmarov
sergey
elivanova
MISAKOVNA49
infooem
tanias
krasilnikov74
morozova
severbykova
voropayelena26
Николаевна
mikhisakov2017
Иван1764
Михайловна-Гусева350
tanysha1990