Розповідь-роздум "чи вмію я спілкуватися? "

Спілкуватися можна «грамотно» й «безграмотно». партнерів по спілкуванню можна перетворити на недругів, а можна — у прихильників. ваша манера спілкування — це те, що стоїть між вами й іншою людиною. іноді це стіна, яка вас розділяє. якщо ви самі хочете, щоб існувала ця стіна, — ваше право. а якщо не хочете? але вона все-таки виникає? чи вмієте ви так привітатися з людиною чи про щось запитати, щоб їй приємно було відповісти вам? чи здатні ви викликати інтерес і почуття довіри? якщо з вами грубі — чи знаходите ви відповідну реакцію, крім власної грубості?

відповідь:

я люблю свою країну

"свою україну любіть. любіть її… во врем’я люте. в останню тяжкую минуту за неї господа моліть."

тарас шевченко

україна – це моя батьківщина,це любий моєму серцю край. вона багата на гарні традиції та задушевні пісні. мені подобається милозвучна рідна мова.

україна – це моє минуле, теперішнє та майбутнє.я тут народився, виріс та пішов до школи. це край моєї рідної оселі. тут живе моя родина, друзі, знайомі. шаную та люблю традиції своєї рідної землі.

я хочу бути гідним громадянином держави україна.

Щоб отеє я, будучи паном на всю губу, не знайшов собі ліпшої компанії над запорозьку челядь! вам услуговуватиме горда польська папі, високоіменитая княгиня! як ось увійшов до світлиці батько пугач, старий, довгоусий дідуган, із своїм чурою. коло його, по праву руку, стояв військовий суддя з патерицею. ще ж до того беріг кирила тура од лихої халепи й побратим його, богдан чорногор. бо над сином, над кирилом, чорний ворон кряче! коли б ще під сю заверюху, під сю чорну раду, якого лиха не зчинилось.